українська мова

Говори правильно: 10 словосполучень, у яких ми найчастіше припускаємось помилок

Українська мова: правила переносу слів

Українська мова: правила переносу слів

Збірник диктантів для ДПА з української мови

(9 клас)

МАЛЬОВНИЧА Україна

Джуринський водоспад

Джуринський водоспад – одне з неповторно красивих місць України. Це найбільший рівнинний водоспад Європи, який має шістнадцять метрів заввишки. Тече він біля села Нирків на Тернопільщині. 

До речі, ця пам’ятка виникла завдяки втручанню людини. Як свідчать перекази, колись неподалік теперішнього водоспаду стояв неприступний Червоногрудський замок графині Любомирської. У цьому місці річка Джурин, що текла по своєрідному каньйону, робила закрут, омиваючи півострів, на якому височів палац. Місцина ця була невимовно красивою: могутні дерева та чисті води, спів птахів і горді лісові мешканці – усе це було схоже на справжній райський куточок. Саме тому, мабуть, багато хто хотів загарбати цю територію. Після невдалої тривалої облоги турки вирішили повернути русло річки, відкриваючи собі підступ до не скореного ними замку. Ось так утворився Джуринський водоспад. Підтвердження цієї легенди – безводний, порослий де-не-де віковічними деревами глибокий рів навколо руїн фортеці. 

Особливе враження ця місцина справляє на початку зими, коли на стежці до водоспаду крізь білосніжну ковдру проступає вогненно-червоний ґрунт, а прозора вода стікає по оксамитовому зеленому килиму з моху.

За А. Клімовим (160 слів)

Привид Ужгородського замку

За легендою, у ХVІІ столітті власником Ужгородського замку був угорський лицар Другет. Він мав юну, напрочуд красиву доньку.

У ті сповнені небезпеки важкі часи на закарпатські міста нападали поляки. Якийсь польський магнат задумав будь-що-будь здобути замок. Аби довідатися, як це зробити, він вигадав хитромудрий план: перебрався мандрівним лицарем і приїхав у замок на розвідку. Вечорами оманливий мандрівник розповідав господарям про свої пригоди в далеких краях. І от, слухаючи ці оповідки та захоплюючись мужністю лицаря, донька Другета закохалася в нього. А коли дізналася, хто її коханий, не змогла здолати любов і розповіла про те, скільки військової сили в замку та як його можна взяти. А загадка  була така: існував таємний хід, секрет якого знали лише члени родини володаря.

Другет дізнався про підступність – і нечесного гостя було страчено. Не простив лицар і свою доньку: за зраду батько наказав живою замурувати її у фортечній стіні.

Відтоді щоночі по замку ходить привид: це дівчина ніяк не знайде коханого. З першими півнями видіння зникає, щоб назавтра опівночі знову вийти на пошуки свого милого.

За А. Клімовим (168 слів)

Долина нарцисів

Нарцис вузьколистий росте в Україні лише на Закарпатті. Долина нарцисів – унікальна природна пам’ятка в урочищі Креші поблизу міста Хуст. Це єдине місце в Східній Європі, де існують природні зарості цієї білосніжної квітки. Схожі, але менші за площею популяції є ще в таких місцях: Альпах, Румунії, деяких країнах на Балканах. 

Науковці вважають, що багато тисячоліть тому, рятуючись від льодовика, квіти переселилися в хустську долину. Про це місце люди переповідають багато легенд. Одна з них є переспівом давньогрецького міфу про Нарциса.

Друга легенда оповідає про татарське лихоліття. Коли ординці напали на Закарпаття та взяли приступом Хотинський замок, місцеві жителі припинили опір і піднесли в дарунок переможцям набиті нарцисовими квітами подушки як знак покори. Вороги зраділи, але вони, звісно, не знали, що нарцис – отруйна квітка, а той, хто засне на такій подушці, ніколи більше не прокинеться. Отже, уранці в ординському таборі мало хто побачив схід сонця. Нажахані подіями, татари втекли зі страшного краю.

Долина в період цвітіння – незабутнє видовище. Цей феномен вартий того, аби хоч раз у житті його побачити.

За О. Волосевич (168 слів)

Канів

Канів – місто з особливими пам’ятками. Головна серед них – Тарасова, або Чернеча, гора, на якій похований усесвітньо відомий геній українського народу Тарас Григорович Шевченко. Тут облаштовано меморіальний комплекс – одне з найшановніших місць в Україні. Крім меморіалу, тут розташований історико-культурний заповідник, який першим у країні здобув статус національного. Над Дніпром височіє Шевченкова могила, яка схожа на величезний скіфський курган. До пам’ятника ведуть 342 сходинки.

Тарас Григорович відвідував Канів і бажав оселитися тут на схилі літ, проте планам не судилося справдитися. 1861 року поет помер і був похований у Петербурзі. Друзі Шевченка, пам’ятаючи про його мрію, наполягали на тому, щоб перевезти тіло на рідну Вкраїну. Перепоховання поета стало визначною всенародною подією.

Канів заснував князь Ярослав Мудрий. Від часів Київської Русі дійшло небагато архітектурних пам’яток, і кожна має величезну культурну цінність. До наших днів зберігся давньоруський Успенський собор, збудований київським князем Всеволодом. Неподалік Тарасової гори розташоване Кам’яне поле – парк скульптур, який щороку поповнюється новими витворами українських майстрів. У місті працює музей декоративно-прикладного мистецтва. Це місто з багатою історією.

За О. Бєліковим (163 слова)

Шедевр козацької архітектури 

Шедевром козацької архітектури, бо рівного за красою й урочистістю не було з-посеред храмів у всій Україні, уважають собор у нинішнім Новомосковську – запорізькому місті Самарі. Цей дивовижний дерев’яний витвір збудував народний майстер Яким Погребняк. Замовляючи йому будівлю, козаки просили спорудити її без цвяхів, бо вважали, що не можна вбивати цвяхи в храм Спасителя – Ісуса Христа, який ними був прибитий на хресті. Він останній, який побудували козаки перед скасуванням Запорізької Січі. Основним знаряддям будівничих була всього-на-всього сокира, тому дотепер залишається загадкою, як їм вдалося досягти такої високої точності у виготовленні деталей.

Храм прикрашає дев’ять куполів, пізніше перед ним була побудована дзвіниця. Виростаючи, собор усе більше вражав усіх грандіозною монументальністю, вишуканою стрімкістю та легкістю форм. Архітектор поєднав у ньому візантійське зодчество та українське бароко. 

У цього храму є багато незбагненних таємниць. Наприклад, одна з них – геніальне моделювання замкненого простору, який охоплює людину в інтер’єрі собору. Світлі, прикрашені витонченими малюнками площини стін, які в стрімкому злеті перетинаються, створюють атмосферу величного спокою та божественного відсторонення від мирської марноти.

За «Історичним календарем» (167 слів)

Золочівський замок

Золочівський замок вражає оригінальністю архітектурного ансамблю. Замість суворих мурів його оборонний комплекс складають широкі земельні вали – бастіони голландського типу. Саме вони за часів розвитку артилерії були найкращими захисниками від гарматних ядер. Їх спланували в такий спосіб, що навіть коли ворог захоплював один із бастіонів, то обстріл тривав із сусідніх. Чудовий земляний захисток закінчується равеліном – насипом перед брамою замку.

На цьому дива замку не закінчуються. Не надто високий зовні Великий палац, збудований 1634 року, облаштований усередині унікальною для тих часів системою опалення та каналізації. Система була розташована таким чином, що за допомогою кількох камінів опалювалися всі зали палацу, а каналізація працювала на основі дощової води – такої розкоші, як туалетний злив, на той час не було в жодному європейському замку, навіть у Луврі.

Поряд із Великим палацом примостилося ще одне диво Золочева – Китайський палац, який утілював європейське уявлення про архітектуру Сходу. Палац у Золочеві – одна з трьох подібних пам’яток у Європі та єдина в Україні. До речі, нині тут розміщено зібрання творів східного мистецтва – переважно дари іноземних послів.

За О. Бєліковим (165 слів)

ДОСТОЙНИКИ

Конституція Пилипа Орлика

У квітні 1710 року в Бендерах відбулася рада козацької старшини, яка відступила з Мазепою. Обирали гетьмана. Ним став Пилип Орлик, найближча до покійного людина, колишній генеральний писар. Як свідчать історики, за походженням Пилип Орлик – чех, але свою долю пов’язав з Україною. Він закінчив Києво-Могилянську академію, вирізнявся високою освіченістю. Мав літературний талант, писав поезії. Безперечно, це була людина непересічна в усіх розуміннях.

Рада в Бендерах була важлива не тільки тим, що на ній було обрано гетьманом сподвижника Івана Мазепи. Там уперше в історії було прийнято Українську Конституцію, у якій говорилося про вільну та незалежну державу, що захищає права людини. Цей документ свідчить про глибоко демократичні засади кабінету Пилипа Орлика, а також про те, якою серйозною політичною фігурою був він сам. Конституція значно випереджала свій час – і за неї почав боротьбу Пилип Орлик. 

Попереду в гетьмана – важка та довга боротьба за Україну, яку, на жаль, йому не вдалося тоді виграти. Але у світову історію він назавжди ввійшов як творець першої демократичної конституції.

За М. Слабошпицьким (161 слово)

Славні сини України

У кожного народу минуле, сучасне та майбутнє зв’язані воєдино мріями та людською пам’яттю, яка споконвіків передається з покоління в покоління, живе в писаних і матеріальних пам’ятках. Щоб упевнено рухатися вперед, щоб ясніше розуміти шляхи, які пройдено, розуміти сучасність, треба знати минуле, знати історію.

На Дніпрі, за порогами, у першій половині ХVІ століття українське козацтво створило славнозвісну Запорізьку Січ, яка прославилася не лише своєю військовою силою та майстерністю, своїми перемогами, а й демократичним устроєм та освітою. Упродовж тривалого часу Січ була центром військової сили українського народу. 

На Січі брали до уваги такі риси: хоробрість, кмітливість, розум, досвід і, звичайно, безмежну відданість Україні. Запорізькі козаки були героїчними захисниками свого народу. Вони билися з ворогами скрізь: у Криму, на Чорному морі, на Дунаї, на турецькій території – і скрізь перемагали. У ті часи про них писали так: «Не знайти деінде на землі більш сміливих, які б так мало боялися смерті». Січ була справжнім осередком освіти: на її території, крім військових шкіл, були і звичайні.

За П. Шелестом (161 слово)

Вершник на бронзовому коні

Бронзовий вершник у військовому вбранні ХVІІ століття став своєрідним символом Києва. Це він – гетьман Богдан Хмельницький. Епітетів і титулів це ім’я не потребує. Кожен знає, хто він і що зробив. Про Хмельницького написано безліч творів: поеми, і романи, і монографії. Нащадки простежили чи не кожен день його життя в зрілому віці. 

Молодий Тарас Шевченко ще до вступу до Петербурзької академії мистецтв виконав тушшю, пензлем і пером вражаючий за своїм драматизмом малюнок під назвою «Смерть Богдана Хмельницького». Художники змальовували його в бою і на самоті, у глибокій задумі та серед друзів-побратимів. Живопис, графіка, скульптура, кінофільми, театральні вистави – усе це розкриває нам яскраву, не загублену у віках постать.

У Києві на площі перед величним Софійським собором – гірка з сірих гранітних брил. На вершині її – бронзовий кінь, різко та раптово зупинений вершником у момент шаленої скачки. Скульптор до найменших деталей зумів передати динаміку, вони ніби злилися в єдиному пориві. Здається, ми чуємо іржання коня та владний окрик гетьмана. Чітко вимальовуючись на фоні неба, пам’ятник ніби пливе крізь віки.

За Д. Степовиком (165 слів)

Ліна Костенко

Ліна Костенко – одна з чільних постатей у плеяді українського шістдесятництва. Народилася вона на Київщині, у 1956 році закінчила Літературний інститут імені М. Горького в Москві. Але після виходу трьох перших збірок поетеса була заборонена на шістнадцять років. Повернення в літературу відбулося 1977 року, коли світ побачила збірка «Над берегами вічної ріки». 

Творчість поетеси має щонайширший спектр: тут і монументальні твори, і мінімалістичні форми, тут трагізм та іскрометна іронія, тут занурення в глибини історії та гостре і парадоксальне бачення сучасності. Принципово перебуваючи за межами будь-яких шкіл, Ліна Костенко зумовила радикальну, філософську, стилістичну та мовну трансформацію української літератури. Також вона переклала багатьох польських, а також чеських, єврейських, грузинських поетів. Твори Ліни Костенко також перекладені різними мовами, а саме: англійською, французькою, німецькою, іспанською, усіма мовами Сходу Європи тощо.

Упродовж тривалого періоду поетеса вивчала зону біля Чорнобиля в складі історико-культурної експедиції. Результат цієї праці – сценарій фільму «Чорнобиль. Тризна».

Ліна Костенко – почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія». У 1987 році вона стала лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка.                                                                    

З альбому (163 слова)

Нестор Літописець

Він прийшов до Києво-Печерської лаври сімнадцятилітнім юнаком і назавжди залишився там, щоб стати не тільки монахом-чорноризцем, а й батьком української історії. 

Усі історики сходяться на тому, що Нестор був надзвичайно освіченою людиною, добре знав і давньоруські, й іноземні літописи, які читав в оригіналі.

Нестора часто називають літописцем. Це так, він справді писав літописи. Але правильніше було б назвати його письменником та істориком. Він дотримувався літописних форм і хронологічної послідовності викладу подій, але прагнення висловитися ширше та докладніше диктувало йому численні вставні оповіді в «Повісті временних літ». Це виходило за рамки загальноприйнятих тоді сухувато-ділових сказань. Так конкретизовано й художньо яскраво до Нестора не писав на Русі ніхто.

Серед багатьох людей поширена така думка: Нестор – єдиний автор «Повісті временних літ». Вона помилкова. Нестор звів в одне ціле різні літописи, створені його попередниками, творчо опрацював їх, збагатив своїм літописом – і з-під його невтомного пера вийшла цілісна і тематично завершена книга. Нестор був надзвичайно незалежною у своїх поглядах людиною – це часто викликало нарікання князів. 

За М. Слабошпицьким (162 слова)

Королева Франції

Найбільш вірогідним роком народження князівни Анни є 1028 рік. Підтверджується ця дата французькими відомостями про те, що вона приїхала до Франції, коли їй було двадцять два роки.

Дитячі та дівочі літа Анни проходили в Києві – величному та прекрасному місті. Зростала вона в такій культурній атмосфері, що істотно відрізнялася від середньовічних європейських звичаїв, і це не могло не позначитися на її вихованні та світогляді. Князівна здобула початкову освіту, навчаючись у приватних учителів. Вона вивчила з ними багато предметів, а саме: грамоту, історію, іноземні мови, початок арифметичних знань, малювання, а також правила етикету. Анна була надзвичайно освіченою дівчиною – і в ті часи з нею в цьому не могла суперничати жодна князівна чи королівна.

Як стверджують літописи, Ярослав, батько Анни, не зразу дав згоду на шлюб своєї дочки з Генріхом І – королем Франції. Перші роки життя в чужій країні не були радісними. «У яку варварську країну ти послав мене, тут житла похмурі, церкви потворні, а звичаї жахливі!» – ці рядки з листа Анни до батька цитують французькі дослідники.

За О. Козулею (165 слів)

Володимир Великий

Князь Володимир – син великого воїна Святослава, який завоював     пів-Європи і, потрапивши в печенізьку засідку, склав голову на дніпрових порогах.

Сім довгих, сповнених складнощів років Володимир витратив, щоб утвердитися в Києві. Він доклав якнайсерйозніших зусиль до зміцнення та об’єднання держави. А ще, зневірившись у язичництві, запровадив на Русі християнство.

За часів правління Володимира Київ було прикрашено монументальними спорудами. Як засвідчив німецький хроніст, за тих часів у столиці було чотириста церков. Є підстави вважати, що за Володимира в Києві було збудовано прекрасний пишний палац і ряд не згаданих у літописах споруд. Перед Десятинною церквою стояла бронзова четвірка коней, а також статуї привезених із Корсуня античних богів.

Протягом багатьох років князювання Володимир будував нову фортецю. Захисний пояс складався з високих земляних валів, насипаних на дерев’яних конструкціях. У валах прорізали кілька воріт, головними з них були Софійські ворота, увінчані кам’яною вежею. Місто, розташоване на дніпрових кручах, було по-справжньому величним.

Ось таким успадкував Київ син Володимира Ярослав Мудрий. 

За В. Денисенком (158 слів)

МОВА

Рідна мова

Не можна ходити по рідній землі, не чаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою. Виплеканою, подарованою нам на віки вічні, щоб берегли, щоб леліяли, щоб розвивали далі.

Слова можуть об’єднувати та роз’єднувати, але та сила, яка єднає, у стократ дужча. Усього-на-всього одне промовлене слово часто може змінити все. У нашого народу немає скарбу більшого, як його мова. І коли є загроза хоч дещицю цього скарбу втратити, нас проймає тривога. Як матір за рідну дитину, як дбайливого господаря за чистий лан. Маємо зробити все для того, щоб не згорнулися крила, щоб не обірвалася золота нитка, яка веде з давніх-давен у наші дні.

Слова – це ті ж зернини, що впали в родючу землю, це хліб наш насущний, без якого немислиме саме життя.

Слова – це крила ластівки, вона їх не почуває, але без них не може злетіти. Слова, сказані й не сказані ще ніким, живуть у душі народу.

Свято української мови – це ствердження життєдайності рідного народу, його вільного розвою, його безсмертя в майбутньому.

За Ю. Мушкетиком (162 слова)

Українська мова (підвищена складність)

Українська мова вабить мене не тільки як письменника, вона дивує й захоплює. Перш за все вражає її синонімічне багатство, різноманітність діалектних форм, її ясна та повноголоса тонічність, її дивовижна безмежність.

Українська мова для мене – це море, у якого немає дна й берегів і яке настільки багатоманітне й невичерпне, що ніколи не встановити межі при пізнанні її феномена. Вона може звучати на найрізноманітніших регістрах: по-простацькому й найвишуканіше, нею легко передавати найтонші настроєві гами, надається вона й до найповажнішого інтелектуального мислення і творення.

У неї рухомий наголос, її важко загнати в канонічні форми граматичних догм. Вона жива, мінлива, плинна та не одновимірна. Усі погодяться: словниковий запас української мови просто незміренний. До речі, на основі її гарно творяться нові слова – неологізми, бо вона не бажає носити на собі мундир канонічності, отже, має найбільшу перспективу розвитку в часі.

Споконвіків вона дивує, вражає і зараз, гармонійно поєднуючи в собі пласти архаїчні та модерні. З нею просто і надійно, бо ця мова – душа моєї нації.

За В. Шевчуком (159 слів)

Етикет розмови

Правила етикету з’явилися в глибоку давнину як розумні форми спілкування. Та й досі істинним є твердження: якщо люди перестануть чинити за правилами, вони втратять людську подобу. Цих правил, вироблених багатьма поколіннями, надзвичайно багато, Наприклад, у Стародавньому Китаї їх налічували близько тридцяти тисяч. 

У кожного народу свої правила та традиції, зумовлені багатьма факторами: національною історією, психологією, політичним устроєм країни тощо. Законодавцями етикету вважають англійців, які стверджують: справжня ввічливість усюди однакова, а вишукані манери породжуються здоровим глуздом і добросердністю. Зрозуміло, важко перелічити всі життєві ситуації, у яких може опинитися людина.

Звичайно, дотримання етикетних норм пов’язане із загальною культурою людини, її самоусвідомленням, самоповагою та мірою шанобливого ставлення до інших. Запорукою дотримання приписів етикету є самоконтроль. У ході розмови треба повсякчас пам’ятати про необхідність контролю за всім: жестами, і інтонацією, і тоном. Украй важливо володіти вмінням добирати продумані, відповідні до ситуації слова. До речі, є перевірене часом слушне правило: немає напоготові доречної відповіді – краще промовчи. Як стверджують філософи, потрібно навчися уважно слухати, спокійно відповідати та припиняти розмову, коли нічого більше сказати.

За О. Корніякою (166 слів)

ПРИРОДА

Під осінніми зорями

Під осінніми високими зорями затихають оселі, і тепер стає чутнішою мова роси, напівроздягнених дерев і вчорашніх задуманих соняшників, що вже не тягнуться ні до сонця, ні до зірок.

Мене все життя ваблять і хвилюють зорі, їхня довершена і завжди нова краса, і таємнича мінливість, і дивовижні розповіді про них. Та й перші спогади мого дитинства починаються з зірок.

І тепер, проживши піввіку, я згадую далекий вечірній степ, потемнілі в жалобі трави, що завтра стануть духмяним сіном, останній, змішаний із сумом дзвін коси.

А над усім цим світом, де пахощі сіна злегка притрушують туман і дух молодого, ще не затужавілого зерна, сяють найкращі зорі мого дитинства. Навіть далекий-предалекий вогник на хуторі біля містка теж здається мені зорею, що стала на чиємусь вікні, щоб радісніше жилося добрим людям.

І здається мені, що, минувши притемнілі вітряки, я входжу в синє крайнебо, беру з нього свою зірку та навпростець полями поспішаю в село додому. Оксамитний холоднуватий вечір ворушиться навколо, ніде нікого, тільки яскраво-жовтий місяць та не прикриті хмаринками зорі вгорі.

За М. Стельмахом (173 слова)

Симфонія весни (підвищена складність)

Сади захлинаються біло-рожевим цвітом. Здається, навкруги немає нічого, крім цього неймовірного шумовиння по-весняному щасливих дерев: черешень і вишень, абрикосів і слив, яблунь і груш. А над усім цим, немов наречена в білому серпанку, гордовито підіймає заплетені в коси гнучкі віти черемшина. Скидаючи донизу пелюстки-сльози, вона ніби засніжує все довкола. Бджоли, джмелі, оси, мурахи, метелики – усе живе зібралося пити п’янкий сонячний нектар, від задоволення гуде та тріпоче крильцями та лапками.

Усе хизується пишним вбранням. Квіти навколо схожі на дитячий калейдоскоп: вони щохвилини змінюються, звеселяючи нас неймовірним багатством палітри. Навколо духмяний, утворений із безлічі складників аромат. 

Надвечір барви пом’якшуються, повітря трохи холоднішає, день стихає. Але ось із куща ліщини долітає таке знайоме тьохкання солов’я. Маленька сіренька пташечка, сповнена нервової енергії, тріпоче кінчиками крилець і хвостиком, роздуває невелике горлечко, сповіщає, що вона вже вдома, уже на рідній землі. Ось пісня закінчилася, заблукала в темряві ночі. Але, відпочивши зовсім трішки, цей український віртуоз, загорнувшись у сутінки ночі, знову подарує людям вічну мелодію життя. Весна дарує нам особливий, сповнений сподівань час.

За «Народним календарем» (168 слів)

Зоряна заметіль (підвищена складність)

Щось відбувалося в нескінченності неба. Спочатку воно де-не-де стало плямистим, потім потемніло, обважніло, його свинцевий відтінок набув бузково-синього кольору, а ще згодом на нього ніби чорну завісу накинули. То, як казала мені в дитинстві моя бабуся, Дід Мороз жартувати почав, якісь хитромудрі витівки йому в голову навернулися.

Дійсно, за півгодини з небесного кожуха Діда Мороза посипалися вниз пір’їни. То було справжнє диво: у високості народжувалися дрібні крупиці льоду, обростали колючками кристалів, важчали й падали донизу. Від вологого повітря землі на них виростали крильця, вусики – і ось уже ті краплинки стали схожими на витончених метеликів, які закружляли над будинками, і дорогами, і деревами, чіпляючись за гілки, переливаючись сріблясто-білим світлом. Чи, може, то зорі, які старий чарівник струсив з високості?

Чомусь художники полюбляють малювати на вітальних новорічних листівках п’ятикутні зірки-сніжинки. Але в природі (і в торбинці Діда Мороза) таких не існує. Здебільшого вони мають форму шестикутників, гілочок папороті, пірамідок тощо. Учені зібрали колекцію з 5 000 мікросвітлин сніжинок. Дивовижно, але на них усі ці неповторні витвори зими абсолютно різні. 

За «Народним календарем» (174 слова)

Бабине літо (підвищена складність)

Осінь прийшла, чарівниця осінь! Птахи турбуються, нервують, коли-не-коли щось скрикують. Час їм у далеку дорогу збиратися. А жовтогаряча, розцяцькована безліччю барв осінь уже їде на рудому коні. Десь-не-десь стоять ніжно-бурштинові берези, коричнево-жовті шати приміряють верби, міддю переливаються дуби… Осінь, чарівниця кольорів, і вересень, її вправний учень, швидко малюють декорації до прощального грандіозного карнавалу природи, чарівного балу падолисту, увертюра якого вже бринить у повітрі. 

І раптом літо, згадавши, як добре йому було, прокидається з невчасно розпочатої сплячки, розливає сонце над нивами та лісами. І спалахує навколо бабине літо! Бузкова герань, гнучкі петрові батоги, жовті кульбабки, білосніжні ромашки – усе знову квітне, сподіваючись на тепло. Удруге вбирається у весільний одяг глуха кропива, червоніють навіть духмяні сунички. Небеса, осяяні яскравим холодним промінням, низько схиляються до справжніх осінніх квітів: жоржин, айстр, чорнобривців, сальвій. Вони будуть стояти до останнього, закриваючись пелюстками від перших, ще не дуже жорстоких морозів. Але це буде за кілька днів, усього-на-всього кілька днів, а зараз – бабине літо! Знову замайоріли в повітрі метелики, знову гудуть джмелі, знову снують до квіток ніби і не стомлені працею бджоли. 

За «Народним календарем» (172 слова)

Весна

Блакитними очима дивиться мені в очі весна. Вона ще молода, ніжна, усміхається святково й чисто, у її ледь чутному диханні – збудлива таємниця свіжості, краси природи, що завжди відроджується й відроджується.

Ще недавно бігла по дніпровських кручах рудою лисицею осінь, бігла барвисто, холодним повівом несло від її прудкого руху. Так недавно дихало в мої думки студеним запахом зів’ялого листя, а вже сьогодні лагідне, напрочуд шовковисте повітря весни купає мої очі. Уся земля наче випромінює благодатну снагу, що помагає рости не тільки траві, квітам, деревам, а й мріям людським.

Стоять верби, опушені зелененьким листям, і, здається, вони чують сплески журавлиних сурем у піднебессі.

Упродовж усієї минулої зими я відчував: щось має статись у цьому світі, щось неминуче станеться. І тепер, коли прийшла весна, коли війнула мені в груди першими своїми, тонкими, такими пам’ятними запахами, коли все в мені помолоділо, мов вербове пагіння над дніпровською водою, то я добре знаю: очікуване прийшло, наче народжене силою мого бажання, і наймення йому – синя та золота весна на дніпрових кручах.

За Є. Гуцалом (166 слів)

Жовтокоса осінь на баскім коні… (підвищена складність)

Осінь настає по-різному. Іноді за один день спалахує червоногарячим багаттям усе листя. Але частіше вона підкрадається непомітно, без галасу, без зайвої метушні. Ми не помічаємо, що день щодня стає на дві-три хвилини коротшим. Не зважаємо, що тихішими стали звичайні пташині співи. Усе нібито так, як було вчора.

Але ще два тижні тому в кронах деяких дерев зажевріли крихітні жовті, а подекуди й жовтогарячі вуглинки. Вітер роздмухував цей перший вогонь – і він перекинувся далі, освітлюючи все довкола. Від маленьких іскорок загорілося велетенське багаття – то прийшла тепло-руда осінь. В обіймах розпаленої нею ватри поступово згорає все: листя, і трави, і квіти. Чарівниця осінь огортає землю в марево туманів, які будуть змінювати важкі, розфарбовані в темні відтінки хмари. Ще час від часу простягає руки-промені сонне сонце, але літо вже полетіло у вирій разом із птахами. Усе холоднішими стають вечори та ночі, а скоро зіштовхнуть нас віч-на-віч із першими морозами.

Осінь, чародійка кольорів, швидко малює грандіозні декорації до прощального карнавалу природи, до чарівного балу падолисту.

За «Народним календарем» (172 слова)

Біле свято навкруги (підвищена складність)

Кожного року зустрічаємося із груднем, а він дуже часто не схожий на інші зимові місяці. То суворими морозами лякає і довгу-предовгу ніч так настудить, що ранком повітря обпікає обличчя і руки. То у відлигу впаде, стане мокро-брудним, дощовитим, туманним…І стає зима непоказною, начебто Попелюшка. Губить десь свій сніжно-білий серпанок…

Але врешті-решт зима виправляє свою помилку – і ось уже на порозі справжній січень. Він, як правило, приходить в Україну з щедрими      снігами-заметілями, сильними вітрами, білосніжними сувоями перемотує все навкруги: дерева, і поля, і ріки, і будинки, і навіть людей. Здається, так буде завжди. Але січень – голова року і вже зими середина, тому щодня влада темряви буде скорочуватися на дві – три хвилини.

Кажуть, у січні не до подорожей. Не вірте! Зима – чудова пора. Вона прекрасна своєю стриманістю, її кришталева мовчазність викликає найрізноманітніші асоціації. Дерева, прикрашені химерною памороззю, схожі на вигадливі гребені морської піни, а присипана снігом покірна земля вже прислухається, сподіваючись почути перші звуки весни. 

Січень – до всього року заспів. З давніх-давен люди, вірячи, що перший день нового року визначає подальшу долю на весь рік, бажали один одному добра, здоров’я та щасливої долі. 

За «Народним календарем» (178 слів)

На берегах Дунаю

Широкий Дунай – повноводний, могутній, поважний…Про тихий плин його то чистої, то каламутної води давно забуті поети складали пісні, які лунають через цілі століття. Споконвіків не випити його повені, зроду-віку не вичерпати його глибин. Несе Дунай свої води до моря, пробиваючи гори, прорізаючи широкі долини. Немає йому впину, як розлогим думам поета.

Іван Петрович Котляревський часто водив напувати коня до тихого Дунаю і черпав пригорщами воду, тамуючи спрагу її прохолодою. Тоді здавалася такою прозорою глибінь, що в ній відбивалися легендарні герої, які черпали шоломом воду з Дунаю. Хотілося полинути за тим прозорим плином, побачити стародавнього Святослава, що вів бої з гордою Візантією. Він прибивав на її воротах свій щит, щоб по століттях було зручніше Сагайдачному відшукувати прокладені шляхи до цієї фортеці, яка під владою турків перетворилася на повитий невільницьким плачем Стамбул.

А коли сходились сюди побратими та співали пісні про славні свої походи, то здавалося, нібито Дунай підіймає на своїх богатирських грудах не переможених ніким воїнів, колише їхні биті хвилями та вітрами човни, що, розчісуючи прозору воду, укривають її зеленувато-білою піною.

За І. Пільгуком (170 слів)

ЛІТЕРАТУРНІ СКАРБИ

Життя квітів

Життя квітів починається з пролісків. Пролісок – квітка ніжна, але смілива та нетерпляча. Ще не зійде сніг, а вже крізь весняну ніздрювату сніго-льодову скоринку, прогріваючи собі тісненьку і скромну прогалинку, пнеться цупкий паросток, схожий на цибульку. Сьогодні це біло-зеленаво-жовтуватий хвостик, завтра це біло-зелена гостриця, післязавтра це вже довгий зелений листок із тоненькою стрілкою всередині. Ще за день брунька на кінці стрілочки вибухає враз твердою білою квіткою. І тих квітів з’являється так густо, що земля стає знову біла та зимна від рядного холодного цвіту.

І тут негайно заквітовує ряст. Це вже весна прийшла по-справжньому. Квіти рясту фіалкові, теплі, сонячні. У них, до речі, ще й духмяний аромат.

А тут уже нове диво – жовтий козелець. Це вже зовсім повна весна. Ця квітка гаряча, як сонце. Росте козелець уже не з чорної землі, а із зеленої свіжої травиці. А поруч росте ще багато весняних рослин: і папороть,  і  мати-й-мачуха, і кульбабка. І знову вибухає фіалковий цвіт, а ще далі все вкриває невідступний барвінок. Надходить літо.

За Ю. Смоличем (164 слова)

Вечірня вулиця (підвищена складність)

Вечірня вулиця в берегах вишневого цвіту. Вечірня вулиця неначе дно річки, по якому ти йдеш, ідеш по грузькому піску, а з обох боків над тобою підіймаються білосніжні, дивовижно пахучі хвилі. Вони поки що застигли, вони поки що дивляться цікаво на тебе кожною своєю духмяною квіточкою, вони нібито очікують слушної миті, щоб полинути донизу, у цей неприродний вакуум, і залити його до верхів.

Накрапає теплий, справді-таки дрібен-дрібен дощик, дерева стоять чи то в парі, чи то в ріденькому туманці, який зм’якшує все, і ти маєш таке відчуття, ніби зараз ти присутній на акті першотворення, неначебто ти перенісся в первісні часи, бо й тоді так само цвіло дерево.

І якими безглуздими, якими несправжніми здаються, коли вбираєш у себе мудрість розквітлих дерев, людська жорстокість, і зло, і несправедливість, і підлість. Отут, серед цвіту, здається, що якби людина повчилася мудрості в дерев, то не була б ворогом самій собі й природі.

Ще неначебто цвісти деревам довго-довго, а вже лежать де-не-де на землі сніжно-білі пелюстки.                                                                                 За Є. Гуцалом (162 слова)

Хмари (підвищена складність)

Уночі мені снилися хмари, важкі хмари з червоним відблиском. Вони текли швидко, навально, нагадуючи людський, гнаний уперед натовп, який підштовхують незримий страх і якісь не з’ясовані ніким бажання. Хмари чіплялися за верхівки дубів, котрі, здавалося, спроможні були порвати, пошматувати їхні живі тіла, проте на гіллі не залишалося й сліду.

Іноді в проваллях де-не-де спалахувало пронизливо вугільно-чорне небо, а на ньому крижаними квітами світило кілька зірок. Проте швидко хмари заливали ті провалля, гасили світло холодних квіток і несли далі стримане, майже грізне сяяння червоногарячої тривоги. Ця тривога      врешті-решт передавалася землі, мовчання якої ставало все напруженішим, зелені трави та білосніжні проліски теж тремтіли.

А хмари все пливли далі, хіба що опустилися трохи нижче, і тому здавалося, що зникають вони швидше, ніж перед цим. Незрозумілим було й те, куди і яка сила їх жене. Але коли вони опустилися нижче, стало зрозуміло, що скоро почнеться справжнє свято – перша весняна гроза. Залишалося зачекати всього-на-всього кілька хвилин – і от уже перші краплі дощу впали на землю.

За Є. Гуцалом (160 слів)

Тополина загадка (підвищена складність)

Дійсно, дуже дивні ці дерева. На двох тополях, старих, безлистих цієї пори, зверху донизу хмарою сидять коричнево-сірі горобці. Саме на них таку силу-силенну цих пташок я помічаю не вперше. Поруч ростуть різні дерева: клени, і липи, і берези, й навіть молоді тополі. Та чомусь так густо горобці ніде не всідаються, як на цих двох тополях. Може, тут у пташок відбуваються якісь ярмарки, чи наради, чи зльоти? Ці два дерева рясно обнизані войовничими розбишаками, які щебечуть, тріщать, виспівують так, що у вухах лящить. Замовкнуть коли-не-коли усього-на-всього на мить – і знову веселий, не притишений ніким гамір. 

І нині, цього синьоокого дня, тополі тягнулися догори двома балакучими гейзерами, бо на кожній гілці сиділо кілька десятків горобців. Вони, жваві, верткі, енергійні, цвірінчали, перелітаючи з місця на місце. Незважаючи на цей хаос, здавалося, що в кожної пташки своя роль і що кожна бере участь у серйозній розмові. Здавалося, що тополі теж долучилися до цієї бесіди  і що без них вона була б не така запальна, весела, не така відверта. 

За Є. Гуцалом (164 слова)

Дніпро

Дивен Дніпро за тихої погоди, коли вільно і плавно жене крізь ліси й гори повні води свої. Ані ворухнеться, ані загуркоче. Дивишся і не знаєш, плине чи не плине його велична широчінь, і здається, що неначе вилитий він зі скла, що це блакитний дзеркальний шлях плине і в’ється по зеленому світі. 

Зеленочубі ліси припали разом із квітами до вод і, схилившись, дивляться в них і не надивляться, і не намилуються собою, і посміхаються своєму відображенню, і вітають його, киваючи гіллям.

Та вглиб Дніпра вони не сміють і глянути: ніхто, крім сонця і блакитного неба, не дивиться в нього. Рідко який птах долетить до середини Дніпра.

Дивен Дніпро і теплої літньої ночі, коли все засинає: і людина, і звір, і птах. І лише Бог величаво озирає небо й землю та стрясає ризою. А з неї падають зорі. Вони горять і сяють над світом, і геть усі разом відбиваються в Дніпрі.

Чорний ліс, унизаний сонними воронами, і з давніх-давен розламані гори, нависнувши грізно, намагаються закрити ріку хоч довгою тінню своєю. Марно! Немає нічого у світі, що могло б закрити Дніпро!                                                                           За М. Гоголем (180 слів)

Чумацький Шлях (підвищена складність)

З краю в край через увесь простір неба висіявся зорями Чумацький Шлях. Так назвали колись вигин галактики. Магістральний канал проходить на південь якраз по цій зоряній трасі, по якій у сиву давнину з усієї України їхали тисячі чумацьких мажар, щоб завантажитися сіллю на кримських соляних озерах. Босими, укритими пилом ногами проходили тут колись твої пращури, пускалися, мов колумби, у сивий-пресивий океан степів, і не раз, бувало, їх тут косила чума. Крізь століття, крізь чуму, крізь пожежі пролягає цей шлях, шлях мудрих трударів, шлях невільників та невільниць, що їх зі скрученими руками, в аркані полоном гнали до Криму. Це ще був шлях лицарів запорізьких, які тупотом своєї кінноти будили цей край.

Скільки сліз та крові ввібрала ця багатостраждальна земна дорога, що зорями та сузір’ями на віки вічні відбилася в сіро-чорному дзеркалі неба нічного! Минають віки, волею людей змінюється географія степу, іншими стають і самі люди, і вітри, і трави. Зостається не зміненою ніким тільки оця безмірна широчінь степова та високий Чумацький Шлях, що над нею зоріє.

За О. Гончаром (167 слів)

У поході

Почувся глухий шум. Він пролунав рано на світанні в полі, десь між рядами високих могил, на ще не витоптаному копитами гостинці. Пройшло ще небагато часу, сонце визирнуло із-за обрію – і тоді стало видніше численні загони, що просувалися один за одним. Поле загуло, як туго натягнений бубон, від кінських копит далеко полинув, збуджуючи луну, тупіт, чулися голоси волів, брязкіт щитів.

Полки йшли за полками, тисяча за тисячею, ніким були поки що не зборені. Над ними пливли знамена, на яких були намальовані та вишиті страхітливі лики богів. Попереду цього безконечного потоку, що вився та вився, неначебто величезний змій, їхала старша дружина, а на її чолі – витязь.

Це був немолодий уже чоловік з темним, засмаглим від сонця і вітрів обличчям. Тільки уважні очі, стомлені, примружені, а ще руки, що твердо тримали повідок, сильні ноги в сталевих стременах – усе це свідчило, що князь має не так багато літ, а просто постарів у походах. Так і було: попереду війська їхав син Святослава – великий князь Русі Володимир.

За С. Скляренком (163 слова)

Вітер (підвищена складність)

Оповита нічним мороком земля не спала. Уже третю добу над її білими, як саван, просторами гасав ураганний вітер, засипаючи снігом усе на своєму шляху. І знесилена боротьбою земля, здається, принишкла, здригаючись під сильними, не стихаючими ні на мить ударами вітру. А він нісся над самою землею, піднімав, мов смерч, у небо міріади сніжинок і, коли вже внизу ледь виднілися тьмяно-жовті вогні, зі всією силою кидався донизу, змушуючи натужно скрипіти старі будинки та високі вуличні ліхтарі. Зі свистом він проносився по безлюдних вулицях міста і, вирвавшись на околицю, кидався на зимовий ліс, який стогнав, як людина, під його могутніми поривами.

Пригинаючи аж до землі невеличкі дерева на узліссі, вітер нарешті вирвався в поле і, не зустрічаючи на своєму шляху перешкод, вихором нісся до горизонту. Гудів він, як струнами, лініями електропередач, холодним вихором, різким, колючим, грав якусь страхітливу мелодію. І не було, здається, на землі сили, яка могла б протистояти цій розбурханій стихії та яка могла б захистити від неї хоч кого-небудь.

За М. Черничуком (161 слово)

Наш спільний дім

Навколо вирувало жовтогаряче, темно-червоне, ніжно-блакитне, золотаво-коричневе, світло-рожеве море квітів. Здавалося, їм немає кінця-краю. Хотілося розглянути кожну квітку, але з часом ставало зрозуміло: це просто неможливо.

Поступово погляд переходив на розкішні хризантеми – улюблені квіти японців. І раптом серед них – чорнобривець! Але зовсім не такий у нього запах у нас, в Україні. Я навіть трохи розгубився, не розуміючи причини цього явища. Не втерпів, зірвав маленький листочок і розтер його між пальцями. І тоді зелене єство рослини заговорило до мене по-рідному духмяним ароматом – терпкуватим, гострим. Чорнобривець ніби казав, що Земля наша не така вже й велика і що невидимі нитки зв’язують цей чорнобривець на острові Ікеда з його побратимом на березі Дніпра. Він говорив про те, що живить їх одна мати – наша Земля. І тоді подумалося, що не такі вже й глибокі океанські западини та високі гірські хребти розділяють нас, людей різних континентів. 

Земля – наш спільний дім. Саме від кожного з нас залежить, що буде на нашій планеті завтра. Про це потрібно пам’ятати завжди.

За В. Брюховецьким (161 слово)

Тополина загадка (підвищена складність)

Дійсно, дуже дивні ці дерева. На двох тополях, старих, безлистих цієї пори, зверху донизу хмарою сидять коричнево-сірі горобці. Саме на них таку силу-силенну цих пташок я помічаю не вперше. Поруч ростуть різні дерева: клени, і липи, і берези, й навіть молоді тополі. Та чомусь так густо горобці ніде не всідаються, як на цих двох тополях. Може, тут у пташок відбуваються якісь ярмарки, чи наради, чи зльоти? Ці два дерева рясно обнизані войовничими розбишаками, які щебечуть, тріщать, виспівують так, що у вухах лящить. Замовкнуть коли-не-коли усього-на-всього на мить – і знову веселий, не притишений ніким гамір. 

І нині, цього синьоокого дня, тополі тягнулися догори двома балакучими гейзерами, бо на кожній гілці сиділо кілька десятків горобців. Вони, жваві, верткі, енергійні, цвірінчали, перелітаючи з місця на місце. Незважаючи на цей хаос, здавалося, що в кожної пташки своя роль і що кожна бере участь у серйозній розмові. Здавалося, що тополі теж долучилися до цієї бесіди і що без них вона була б не така запальна, весела, не така відверта. 

За Є. Гуцалом (164 слова)

НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ ТА ЗВИЧАЇ

Верба (підвищена складність)

Верба – це дивовижне дерево. Ще тільки зійшов сніг. Ледь пригріває сонце, а вона вже поспішає привітати світ з весною, даруючи йому пухнасті ніжно-жовті котики. Дерево, що зацвітає перше, з давніх-давен шанували в Україні. Верба росла біля кожного двору. Використовували її для господарських потреб: робили ночви, щоб дитину купати, плели кошики, навіть тини. А ще з верби робили сопілки та маленьким дітям свищики.

Вербною називається неділя за тиждень до Великодня. Верба, освячена цього дня, дарує здоров’я та силу. «Будь здоровий, як вода, а рости, як верба», – приказували, ударяючи гілочкою. Засушену вербу зберігали впродовж року, аби захистити, як вірили, од грому. Такою гілочкою перший раз вигонили корову в стадо, щоб добре паслася, а ще у відварі верби купали маленьких дітей, щоб росли міцними, нічого не боялися.

Прикрашена стрічками та квітами верба ставала «купайлом» – обрядовим деревом на святі Івана Купала. Загальновідомі цілющі властивості цієї рослини: протизапальні, протиревматичні, протиалергійні. Ніжна верба, красива, невибаглива, корисна, і понині є символом України.

За Л. Павленком (159 слів)

Українська кухня (підвищена складність)

Кулінарія – одне з найдавніших мистецтв світу. У кухні кожного народу знайшли своє відображення особливі, лише йому притаманні смаки.

Українська кухня формувалася на основі народних традицій, і в її асортименті є безліч смачних і здорових страв. Український борщ з пампушками, голубці, капусняк знані в усьому світі. А вареники, оспівані в піснях, стали кулінарним символом України. Славиться наша земля і різними видами печива: паски, пляцки, струдлі, медівники, пінники, сметанники, рогалики – усього не перелічити! Вони ваблять духмяним ароматом, оригінальністю форми і, звичайно ж, вишуканим смаком.

Українці завжди ставилися до їжі з превеликою пошаною. Кажуть, що звичайний кухонний стіл – це долоня, на якій Бог простягає нам свої дари. Споконвіків у багатьох сім’ях є не загублений у роках звичай: від покоління до покоління передавати родинні, перевірені часом рецепти. Ця традиція має символічний зміст: разом із простими словами переходить до нас любов предків, повага до роду. Смаколики, які готують за старовинними рецептами, – це вже не просто їжа, це страви-обереги. А господиня, готуючи такі страви, гордо каже: «Так кутю робила моя бабуся, а паску пекла мама!»

За «Народним календарем» (169 слів)

Народні звичаї

Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група мають свої звичаї, що виробилися впродовж багатьох століть і освячені віками.

Але звичаї – це не відокремлене явище в житті народу, це втілені в рухи та дію світовідчуття, світосприймання та взаємини між окремими людьми, які безпосередньо впливають на духовну культуру певного народу. Саме тому вся народна творчість з давніх-давен нерозривно пов’язана зі звичаями народу.

Звичаї народу – це ті прикмети, за якими розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому. Споконвіків це ті не писані ніким, але реальні закони, якими рік у рік керуються люди і в щоденних, і в загальнодержавних справах. Вони, як і мова, є найміцнішими елементами, які об’єднують народ у єдине ціле.

Усна народнопоетична творчість також може слугувати класичним прикладом єдності між усіма українськими землями. Уплетені в народні звичаї пісні старанно передавалися з уст у вуста, коли-не-коли змінюючись, удосконалюючись. Мабуть, не можна віднайти жодного звичаю нашого народу, який відбувається без мелодійних, сповнених почуттів пісень. 

За О. Воропаєм (157 слів)

Символ України

Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців, скажімо, клен, у голландців – тюльпан, а в нас – калина. Калина – особливе дерево-кущ, яке з давніх-давен наш народ опоетизовував, оспівував у піснях. Ніжний цвіт, багряні ягоди, лікувальні властивості – усе це неповний перелік переваг калини над іншими рослинами. Чи ж не тому так дбайливо охороняли та доглядали калину? Наруга над нею вкривала людину неславою. «Ламатимете цвіт калини – накличете морози», – казали батьки дітям, аби ті не нівечили цвіту. Справді, калина цвіте наприкінці весни, коли вже відходять заморозки. Червоногарячі ягоди мають різноманітні лікувальні властивості.

Зовсім недавно на луках та на узліссях наших сіл можна було побачити суцільні калинові гаї. Цим і пояснюється те, що в Україні немало населених пунктів з поетичною назвою Калинівка. Але зараз, на жаль, калини залишилося небагато.

Якщо троянди та виноград, за влучним висловом Максима Рильського, символізують красиве та корисне, то кущ калини, увібравши обидві ознаки, опредметнює духовний потяг до своєї землі, до свого берега, до своїх традицій.                                             За В. Скуратівським (160 слів)

Обереги 

З давніх-давен одяг був для людини своєрідним оберегом, адже захищав її від холоду та спеки, а ще, як казали, від зла та біди. Наприклад, сорочка з вишитими коміром, низом, манжетами рукавів ніби обрамляла тіло та оберігала його. До речі, це стосувалося і головного убору: наші предки вважали, що вінок, хустка чи шапка – це посередники між людиною та вищим, небесним світом. Зображення кола було магічним знаком, символом сонячного світила. Саме тому споконвіків дівчата пов’язували навколо голови стрічку. Оберегом для давніх людей був і пояс. Для хлопчиків, яким виповнилося три роки, проводили спеціальний обряд «зав’язування пояса». А про людину, яка поводиться негідно, у народі кажуть: «Він зовсім розперезався!»

Могутнім оберегом завжди вважали вінок. Традиційно він налічував дванадцять квіток. Кожна з них мала своє значення: безсмертник символізував здоров’я, барвінок – життя та безсмертя людської душі, яблуневий і вишневий цвіт – материнську любов, ружа, мальва та півонія – віру, хміль – гнучкість і розум. Різнокольорові стрічки теж розташовувалися в певному порядку. Наприклад, світло-коричнева завжди була посередині, бо символізувала землю.

За календарем (162 слова)

ЦІКАВИНКИ ЗВІДУСІЛЬ

Витоки писемності

Батьківщиною слов’янської абетки, як відомо, стала одна з найдавніших європейських держав – Болгарія. Саме там, на її Балканських високогір’ях, у долинах Тракії знайшли собі притулок і захисток мудрі вигнанці – учні Кирила і Мефодія. Вони продовжили велику освітню місію братів, не дали згаснути духовному вогнищу.

Писемність – очі людини. А вони мають бути проникливими, тобто дивитися на світ, бачити його очима і предків, і наступних поколінь. А для цього потрібно знати все: витоки своєї духовності, і свою історію, і свою культуру. 

Писемність – це наше духовне тисячолітнє надбання. І майстри слова, письменники-класики та сучасні творці додають до цього мистецького океану і свою частку. Вони, охоронці життя, його співці, у всі часи поповнювали скарбницю людської духовності здобутками поезії, прози, драматургії, публіцистики тощо.

Писемність допомагає нам творити майбутнє, пізнавати та утверджувати сучасну культуру, зберігати на віки вічні минуле. Писемність – це творчість, а творчість споконвіків поруч з народом. Писемність, література – це розмова людини з собою, зі своєю суттю, зі світом. Ця розмова обірветься лише тоді, коли зникне сама людина.

За М. Сингаївським (162 слова)

Історія освіти в Україні

Разом із християнством в Україну прийшли освіта й школа. Перші християнські князі дуже пильно зважали на те, щоб громадянству дати початки грамотності й науки. Школи містилися при кафедральних церквах у великих містах: тут було більше освіченого духовенства, що ставало за вчителів. Були також школи при монастирях, а згодом і по селах почали вчити молодь.

Учителями були священики та дяки. За підручники слугували богослужебні книги, зокрема Псалтир. До речі, школи не мали окремих будинків, на науку учні сходилися деінде. Учитель навчав усіх разом, показуючи їм, як писати і читати. Світські люди на цьому й закінчували науку, а кандидати на духовний сан продовжували вчитися довше, бо повинні були пізнати докладно Святе Письмо й інші церковнослов’янські книги. Але, власне кажучи, і від них не вимагали особливо великого знання. Вищу освіту здобували тільки по-справжньому талановиті одиниці, які прагнули того, щоб дійти до найвищих церковних урядів або визначитися як проповідники чи письменники. Недосяжною метою для всіх була візантійська освіта, що опиралася на скарби старовинної культури.          За І. Крип’якевичем (160 слів)

Витончена порцеляна

Порцеляна – це винахід китайців, відомий ще з шостого століття. Саме вони досягли виняткової майстерності у виготовленні порцелянових виробів – тонких, прозорих, яскраво розмальованих. У середні віки тут виготовляли порцелянові ліхтарі, на стінках яких були нанесені дивовижні фігури: казкові квіти, фантастичні риби, дракони. Вражали своєю красою і чаші, у яких крізь мережану стінку виднілася ще й друга, виготовлена із суцільного матеріалу.

У Європі про порцеляну довідались у тринадцятому столітті від венеційського мандрівника Марко Поло. Італійцям порцелянові черепки кольором і формою нагадували черепашок. Саме тому від італійського слова «порчело» з’явилася назва «порцеляна», а слово «фарфор», запозичене з арабської мови, ми перейняли від турецьких і перських купців.

У шістнадцятому столітті порцеляна, завезена китайськими купцями, поширюється Європою. Статуетки, вази, посуд із цього чудового матеріалу вражають своєю красою – і їх починають колекціонувати. Польський король мало не спустошив державну скарбницю заради порцеляни, такої милої його серцю. Він, до речі, навіть ув’язнив відомого в ті часи алхіміка, який і розгадав секрет дивовижного матеріалу. Перший порцеляновий завод з’явився в Європі 1710 року.

За А. Комарницьким (165 слів)

Умивати руки

Звідки пішов цей цікавий крилатий вислів?

Понтій Пілат – це історична особа, проте ні рік його народження, ні рік смерті не відомі. Ми знаємо лише те, що він був римським прокуратором (намісником) в Іудеї в двадцять шостому – тридцять шостому роках нашої ери.

За біблійною легендою, проданий за тридцять срібників засновник християнства Ісус Христос був схоплений. Понтій Пілат неначебто не хотів його судити, бо Ісус був родом з Галілеї, і відправив його до Ірода, правителя цієї місцевості. В’язень відмовився давати свідчення Іроду – і той відіслав його назад до Пілата. Темний, розлючений, підбурюваний первосвящениками натовп вимагав від Пілата страти Христа, вигукуючи: «Розіпни його!». Цей вислів також став крилатим і вживається на позначення настирливої вимоги засліплених зненавистю людей розправитися з невинною жертвою.

Далі легенда розповідає, що Понтій Пілат на вимогу юрби затвердив смертний вирок і при цьому вмив руки. За тодішнім ритуальним звичаєм це означало, що він стверджує свою непричетність до смерті праведника.

З цієї легенди й походить вислів «умивати руки» в значенні ухилятися від будь-якої відповідальності.

За А. Коваль (166 слів)

Історія морозива

Ще легендарний лікар Гіппократ, якого називають батьком медицини, радив їсти, як він казав, «заморожений крем», який, на його думку, поліпшує самопочуття. До речі, великим любителем морозива був усесвітньо відомий полководець Олександр Македонський. Йому готували солодку суміш – різноманітні фрукти з медом, а потім охолоджували, заморожували її на льоду. 

У Давньому Римі сніг разом з льодом закладали до спеціально обладнаних приміщень. Літом цей сніг змішували з медом і сиром і подавали до столу багатих людей. Але навіть римське морозиво, виявляється, не найдавніше. Є відомості, що в країнах Далекого Сходу воно було відоме за тисячу років до нашої ери. Саме з Китаю мандрівник і купець Марко Поло привіз у ХVІІІ столітті в Іспанію секрет виготовлення фруктового морозива.

З того часу ця оригінальна страва стала модною в Європі. Але це було тільки фруктове морозиво. А смаколик з молока та вершків винайшов повар французького короля, коли був при дворі англійського короля. Морозиво довгий час було привілеєм багатих, бідні люди про нього нічого не знали.

За Г. Яковенко (160 слів)

НЕПЕРЕСІЧНІ ОСОБИСТОСТІ

Залюблений у планету Земля

Усесвітньо відомий Володимир Іванович Вернадський присвятив своє життя вивченню Землі. Саме цей учений започаткував численні напрями наукових досліджень, згуртував плеяду відданих науці людей. Він заснував багато нових наук, а саме: геохімію, біогеохімію та радіогеологію.

Вернадський популяризував нові відкриття та, цікавлячись науковою думкою світу, здійснював зарубіжні мандрівки. Виступав з лекціями в Парижі, Берліні, Празі. Для обчислення геохімічної енергії життя науковець запропонував математичні формули. На думку вченого, планета й організм настільки нерозривно пов’язані, що цей зв’язок цілком можна показати в розрахунках. Саме для цього він вивів 21 рівняння.

Космічне походження життя на Землі вчений убачав не в занесенні органічних речовин з далеких просторів всесвіту, а в космічних витоках організації біосфери. До речі, саме ця ідея змінила традиційні уявлення про основи життя. З часу створення цієї теорії пройшло вже понад півстоліття, проте вона не старіє в наші дні, а набуває нового значення. Учений застерігав людство про небезпеку негативних наслідків наукових відкриттів, а також закликав дбати про благополуччя нашої домівки – планети Земля.

За О. Ємченком (160 слова)

Людина не літає, а крила має…

Богдан Ступка, найвидатніший серед українських акторів нашого століття, народився в селі Куликів на Львівщині. До сцени долучився з дитинства: батько співав у хорі Львівського оперного театру, старший брат матері був там же солістом, а тітонька – головним концертмейстером. Незважаючи на це, Богдан вирішив вступити на хімічний факультет університету, але іспити склав невдало. Якийсь час він працював в астрономічній обсерваторії, згодом став студентом заочного відділення філологічного факультету Львівського університету.

Але все-таки талант вивів Богдана на акторську дорогу: у 1964 році він закінчив театрознавчий факультет Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого.

Працював він просто без упину: видатний актор зіграв понад сто ролей у кіно й понад півсотні – на сцені театру. Серед його персонажів безліч відомих особистостей: гетьмани Іван Брюховецький, Іван Мазепа та Богдан Хмельницький, Чингісхан, Борис Годунов…

Його кінодебют відбувся у всесвітньо відомому фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою». Ступка виконав там роль Ореста, воїна УПА. Як пишуть кінокритики, у всіх фільмах і спектаклях Богдан Сильвестрович був дивовижно щирим, переконливим. Він, здавалося, просто жив на сцені, не помічаючи знімальних камер. У нього справді були крила…

За А. Клімовим (177 слів)

Іван Марчук

Він народився 1936 року на Тернопільщині в селі Москалівка в родині ткача. Потім закінчив факультет кераміки Львівського інституту декоративно-прикладного мистецтва. Належить до мистецького контексту шістдесятників, автор понад чотирьох тисяч картин. Довгий період митець працював за кордоном: в Австралії, Канаді та США.

До речі, усесвітньо відомий художник був двічі не прийнятий до Спілки художників України: його звинувачували в націоналізмі та формалізмі. Та йому було байдуже, адже в нього було головне: нескінченний світ і своє бачення цього світу. Філософське спрямування, надзвичайно різноманітна стилістика творів, пейзажі та абстракції, космічні видіння та історичні метафори – усе в його творах заворожує. Іван Марчук – карколомний експериментатор. Свої твори автор поділяє на десять циклів, а саме: «Пейзаж», «Кольорові прелюдії», «Нові експресії», «Портрети» тощо.

Міжнародна академія сучасного мистецтва «Рим» прийняла Івана Марчука до лав почесної «Золотої гільдії». Зараз він лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, живе і працює в Києві. «Для мене мистецтво – це життя й одкровення, я працюю 365 днів на рік», – говорить художник.                                                                       За матеріалами виставки (158 слів)

«Лісова пісня»

Згадки про рідний край переносили Лесю в ті далекі часи, коли вона разом із матір’ю, братом і сестрою Ольгою відвідувала волинські села. Давно це було, і ось тепер живими картинами стоять перед очима ті чудові, сповнені місячного сяйва ночі, коли вона, зачарована поліськими легендами, крадькома бігла до лісу з надією зустріти справжню мавку.

У середині літа спогади цілком заволоділи уявою поетеси. Часто-густо невидимі крила підхоплювали Лесю та переносили в дивовижний казковий світ дитинства. Як тільки лишиться на самоті, вони виходять із лісових хащ, з глибини прозорої води, з лугових туманів, тихо наближаються, оточують півколом і дивляться їй в очі чи то з жалем, чи то з докором.

Дядько Лев помер, і вся водяна, лісова, польова сила, з якою він колись знайомив Лесю, тепер прийшла до неї, щоб вона увіковічила її, дала безсмертя. Так народився величний твір «Лісова пісня», що викликав подив і зачудування сучасників.

Навряд чи в іншому творі поетеса досягла такої майстерності та краси, як у «Лісовій пісні». Тут вірш як чудова мережка, зіткана зірками на срібній основі.  За А. Костенко (170 слів)

Геній Леонардо да Вінчі

Кілька десятків років тому інженери, узявши креслення конструкцій Леонардо да Вінчі, вирішили побудувати за ними машини. Народжені в п’ятнадцятому столітті, прийшли у століття двадцяте вертоліт, і планер, і перший самохідний екіпаж із пружинним механізмом, і парашут, і висувна пожежна драбина.

Якось страшенна повінь прийшла у Флоренцію. Стали думати, як уникнути затоплення в майбутньому – і тут знайшли проект Леонардо. Це був проект захисту міста від майбутніх повеней, тобто ще один неоціненний подарунок з минулого.

Геній да Вінчі неймовірний! Природа захотіла з’єднати всі таланти в одній людині, наділивши її такою різноманітністю досконалостей, що їх вистачило б на добрий десяток людей. Краса його тіла була довершеною. Його величезна фізична сила поєднувалася зі спритністю, розум і сміливість завжди вирізнялись особливою, не схожою ні на що глибиною. Учасник усіх змагань і турнірів, гострослов і блискучий оратор, співак, поет, музикант, геніальний художник, механік, астроном, біолог, анатом – увесь цей спектр сконцентрувався лінзою епохи Відродження, породивши особистість, яка з’являється в історії, мабуть, раз на кілька тисяч років.

За Я. Головановим (160 слів)

Життєвий колаж Сергія Параджанова

Він був наділений стількома талантами, що фільми, як виявилося згодом, стали похідними його мистецької фантазії. Художник, колажист, артист, режисер, декоратор, гример – усе це Сергій Параджанов. Початком його кінокар’єри стали фільми «Перший парубок», «Українська рапсодія», «Квітка на камені», що залишилися не поміченими в радянському кінематографі.

А вирішальною в долі режисера стала картина «Тіні забутих предків», де сповна втілилося його бачення прекрасного та розуміння міфічного, потяг до картинності та естетизації побуту. Параджанову вдалося відтворити все: атмосферу, і зміст, і поетичність, і дух повісті. Він став засновником українського сюрреалізму, ніби продовжив у часі імпресіоністичні шукання Михайла Коцюбинського. Фільм був знятий 1964 року на кіностудії імені Олександра Довженка і, як передбачав сам режисер, здобув славу в Україні тільки після того, як про нього заговорив світ. Інтелектуальна Європа була в захваті. І це цілком закономірно: «Тіні забутих предків» – по-справжньому європейське кіно – витончене, глибоке. 

Він відкрив європейськість в українському, подарувавши Україну самій собі. «В Україні Параджанов пережив своє найвище художницьке вознесіння і свою Голгофу», – писав Павло Загребельний.

За М. Вороновою та С. Наконечним (162 слова)

Реформатор живопису

Казимир Малевич народився в польській родині, яка проживала тоді в Києві. Батько його був керуючим на цукровому заводі І. Терещенка, а згодом перейшов працювати на цукроварню поблизу Білопілля. Саме в цей час Казимир захопився українським мистецтвом розпису: він вивчає різноманітні техніки, намагається робити перші власні спроби в малюванні. Через якийсь час родина Малевичів переїжджає до Вовчика, потім – до Конотопа. У ці роки Казимир прагне здобути професійну освіту художника, проте це йому ніяк не вдається. Наступним містом, до якого переїхала сім’я, був Курськ. Саме тут на художній виставці вперше з’явилися роботи Малевича. Ця скромна подія – початок відліку грандіозної виставкової діяльності талановитого художника.

Уже через десять років Малевич проголошує, що кубофутуризм – це єдино правильний шлях у мистецтві. Він стає не лише практиком, але і теоретиком нового напрямку.

У середині двадцятих років Малевич стає всесвітньо відомим художником. Його картини демонструються в Західній Європі та США. Його перебування за кордоном – це низка тріумфів, адже його вважають справжнім реформатором живопису ХХ століття. 

За книгою «100 найвідоміших українців» (156 слів)

СВІТ ЗАХОПЛЕНЬ

Витинанки (підвищена складність)

Декоративно-прикладне мистецтво України надзвичайно різноманітне. Писанкарство та килимарство, вишивка та різьблення, плетіння з соломи та гончарство – усі вони дарують нам просто неймовірні витвори.  Цікавим, не забутим з давніх-давен видом мистецтва є витинанка – візерунок, який зазвичай вирізають із кольорового паперу, дотримуючись єдності елементів.

В Україні це мистецтво особливо поширилося в середині дев’ятнадцятого століття. Скрізь: на Поділлі, Придністров’ї, Слобожанщині, Закарпатті – прості люди прикрашали витинанками своє житло, особливо вікна. Ці зігріті любов’ю вироби супроводжували селян, по суті, на всіх етапах життя: ішли господарі в поле сіяти – клеїли відповідну витинанку, збирали врожай – і з’являвся інший малюнок. На Різдво, Великдень українці виготовляли прикраси з різними символами, а саме: сніжинками, зірочками, хрестами, мальвами, янголами, барвінком тощо. Оскільки витинанка-хрест, крім символічного, мала ще й охоронне значення, її найчастіше чіпляли на сволок: там висіла дитяча колиска. До речі, з витинанками було дуже зручно: оздоба зношувалася чи забруднювалася – її замінювали на нову. За характерними ознаками можна було визначити витинанку певного регіону. Паперові вироби Дніпропетровщини перегукуються з петриківським розписом, а на Західній Україні вони дрібно орнаментовані.

За календарем (166 слів)

Джерело позитивних емоцій

Психологи стверджують, що кожній людині потрібне хобі. Мабуть, це справді так. По-перше, хобі – це відпочинок для душі, по-друге, це – можливість відрити світу щось нове, не сказане ще ніким.  Таке захоплення дарує людині естетичне задоволення, самовдосконалення, вирізняє її серед інших, а ще, до речі, має значний терапевтичний ефект. Різноманіття захоплень просто вражає: колекціонування, спорт, полювання, рибальство, фотографування – усього перелічити просто неможливо! Особливо цікавими є творчі вподобання, які потребують певних рис характеру, а саме: терпіння, креативності, ретельного обдумування тощо. Вишивання хрестиком і бісером, плетіння з газет, виготовлення листівок, різьблення, декупаж, малювання – усе це робить ваше життя яскравим, неповторним.

Зі швидким розвитком інноваційних технологій з’явилося багато нових хобі: програмування, веб-дизайн, ведення сайтів і блогів тощо. Щоправда, учені стверджують, що захоплення комп’ютерними іграми та спілкуванням у соціальних мережах може призвести до появи психологічної залежності.

Часто захоплення вимагає глибоких спеціальних знань, а іноді, крім відчуття задоволення та щастя, може стати ще й джерелом прибутку. Звичайно, це відбувається тоді, коли рівень вашого захоплення високий, тобто ви стаєте справжнім майстром. 

За календарем (162 слова)

Декупаж

Серед творчих хобі цей вид декоративно-прикладного мистецтва займає одне з найперших місць. Декупаж – це оздоблення предметів інтер’єру за допомогою наклеювання аплікацій із різноманітних матеріалів: тканини, паперу, тонкого металу тощо. Цю техніку застосовували ще в середньовіччі в Китаї. До речі, свою сучасну назву вона дістала лише в сімнадцятому столітті у Франції. Тоді декупаж уважався мистецтвом злидарів: бідняки не могли дозволити собі коштовні предмети, тому прикрашали свої речі самостійно. До нас ця техніка прийшла доволі недавно – і вмить стала неймовірно популярною. І це закономірно: декупаж дарує старим предметам нове життя, додаючи їм вишуканої оригінальності. Посуд, і скриньки, і музичні інструменти, і квіткові горщики, і меблі – усе стає неповторним.

Техніку декупажу може опанувати кожен, адже вона не вимагає спеціальних знань і вмінь. Навіть якщо ви не вмієте малювати, ви можете створювати речі, що будуть мати вигляд справжньої картини. Крім оздоблення власної оселі гарними ексклюзивними предметами інтер’єру, ви зможете виготовляти пречудові подарунки для рідних і друзів. Речі, зроблені власноруч, подаровані від щирого серця, не придбані деінде, завжди особливо цінуються.

За календарем (165 слів)

Складне речення

Контрольна робота з теми «Повторення» (9кл.)

І варіант

1. Складним є речення

А.       Хто ставить завдання простіші, той швидше мети досягає.

Б.        Он ліс знімає золотистий бриль, прощаючись із відлетілим літом.

В.        Білий пилок сіявся з неба, устеляв сивою памороззю трави.

Г.        Зоря, здавалось, просвітила знову борцям визвольний, легендарний шлях.

2. Тире потрібно поставити між частинами складносурядного речення (розділові знаки пропущено)

А.                Сині роси зблискували на травах і сонце купалось на левадах.

Б.                 Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть.

В.                Десь у хлібах кричав перепел і туман стелився од річки.

Г.                 На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні.

Д.                Хвилина ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил.

3. Складносурядне речення утвориться, якщо серед варіантів продовження речення «Зранку ми почали непокоїтися…» обрати

А.      так що настрій зіпсувався на цілий день.

Б.       бо кожен з нас почувався досить невпевнено.

В.      проте погода посприяла нам і цього разу.

Г.       й обговорювати можливі перешкоди.

Д.      передчуваючи серйозні ускладнення.

4. НЕ треба ставити коми між частинами складносурядного речення (розділові знаки пропущено)

А.     Весна процвіте і наново криниця простеле барвінком круті береги.

Б.      Рясніє дощ і падає лункіше м'яких краплин розмірене биття.

В.     Знову яблуні буйно цвітуть і лунає знайомий мотив.

Г.      Грім одгримів і солодкою млостю спокою віє од цвіту вишень і сирої землі.

Д.     Вишневі зацвіли сади і сніг пахучий падає на воду.

5. Складнопідрядним з неоднорідною підрядністю є речення

А.     Мова – наша зброя, якою ми служимо народові, що нас народив, вигодував, виховав.

Б.      Життя карає неодмінно за кожен гріх, за хибний крок, поки збагнеш, що не година, а все життя – один урок.

В.     Коли людині є що сказати, вона виллє з глибини власної душі все те, що має, на папір або полотно.

Г.      Хіба не вірите, що скоро день засвіте, що сонце наше вже з-за обрію встає...

6. Тире слід поставити між частинами безсполучникового складного речення (розділові знаки пропущено)

А.     Я в давню істину увірував глибоко найвища мудрість в простоті високій.

Б.      Людина йде до краси творить її цим і відрізняється вона від усього сущого.

В.     Пригадаймо золота тиха осінь застеляла жовтим листям княжий Львів.

Г.      Всі бджоли злетілись гудуть золотаві рої.

7. Складним з різними типами синтаксичного зв’язку (сполучниковим і безсполучниковим) є речення

А.     Дивно: і чайок зовсім не чути у ці хвилини, мабуть, вони притихли, теж зачаровані несподіваними для них звуками.

Б.      Не зневірся, не впади у відчай: вир не вкрутить, хвиля не знесе.

В.     Вже вечір тіні склав у стоси, за обрій котиться курай, і дальні пахнуть сінокоси, і дальній пахне рідний край.

Г.      Якщо не можна вітер змалювати, прозорий вітер на ясному тлі, змалюй дуби, могутні і крислаті, котрі од вітру гнуться до землі.

Д.     Іду, дивлюсь: мій край, моя земля, сміються в небі золотому річки, і села, і поля.

8. З’ясуйте вид підрядних речень у наведених прикладах 1 означальне 2 з’ясувальне 3 обставинне часу 4 обставинне умови

А.     Твій дух не став приниженим і плюсклим, хоч слала доля чорні килими. Б.      Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі? В.     Бачу за морями золоті дороги, де припав до неба синьоокий степ. Г.      Коли прибудеш влітку до столиці, немов на конях вилетять каштани, угору підіймаючи правиці. Д.     Коли слова на порох стерті, сповідатись зорям зайво.

9. Установіть відповідність Вид підрядного речення 1.                  означальне 2.                  з'ясувальне 3.                  обставинне наслідкове 4.                  обставинне часу

Приклади А.     Адже матінка недурно казали, що світ не без добрих людей. Б.      Було так тихо, що навіть шелест листя на ясені здавався великим шумом. В.     Моря перелетиш і не впадеш, допоки буде в серці рідна мова. Г.      На небі збиралися великі хмари, так що можна сподіватися дощу. Д.     Англія – перша неслов'янська країна, де з'явилися переклади українських дум.

10. Установіть відповідність між складнопідрядними реченнями та видами їх підрядної частини Вид підрядного речення 1.                 обставинне допустове 2.                 обставинне умови 3.                 з’ясувальне 4.                 обставинне мети 5.                 обставинне часу

Приклади А.     Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив. Б.      Вона бачила ці береги, коли вони були ще зовсім пустельні. В.     Рідну пісню треба захищати так, як захищають рідний край. Г.      Якщо ти усміхнешся світу, він відповість посмішкою. Д.     У світі слів немає випадкових, хоча вони й століттями мовчать. Е.      Чим більше грошей має, тим більше плаче. Ж.     Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй.

                        Контрольна робота з теми «Повторення» (9кл.)

                        ІІ варіант

                         

1. Складним є речення

А.       Мудрість, кажуть, приходить з роками.

Б.        Про людину кажуть, що вона велетень, бог, гігант.

В.        Наче зачарований велетень, стояв ліс, опушений білим інеєм.

Г.        Грими, моя пісне могутня, ясна, на всім українськім роздоллі.

2. Кома НЕ СТАВИТЬСЯ в реченні (розділові знаки пропущено)

А.        На подвір’ї голосно сміються діти і пурхають горобці.

Б.         І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

В.         День був сонячним і небо здавалося ще більшим.

Г.         Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо.

Д.         Мені потрібне слово а не слава.

3. Кома НЕ ставиться між частинами складносурядного речення (розділові знаки пропущено)

А.       Я у думках до мами пригорнулась і стало гарно й затишно мені.

Б.        Теплий день розхлюпує блакить і ластівки купаються в промінні.

В.            Свинцем набрякли сиві хмари і сонце зникло якось враз.

Г.        Від пісні журливої дуб сколихнувся і лелеки здригнулись вві сні.

4 Складнопідрядне речення з підрядним означальним

А.       Рідну пісню треба захищати так, як захищають рідний край.

Б.        А доки є пісня, нікому не вдасться захмарити небо моєї душі.

В.        Духовність – озонова пелюстка, що так бережно огортає планету й не дає зруйнувати життя.

Г.        Народе мій, як добре, що ти у мене є на світі.

5. Складнопідрядним з однорідною підрядністю є речення

А.     Усіх, хто живе в Україні, має об'єднувати в суспільство українська мова, котру треба знати.

Б.      Скажи мені, всесильна мово, з якого джерела буття тече струмок, що зветься Слово, в ріку несмертного життя?

В.     Повінь добрих почуттів затоплює вчителя, коли він чує, як довірливо тулиться до нього дитина.

Г.      Велике діло, коли людина має чисте сумління, коли ніякі тіні не каламутять, не забруднюють душу.

Д.     Хоч проживи сто і двісті років, Київ пізнати повністю неможливо, бо в кожного він свій, особливий, самобутній, неповторний.

6. Двокрапку потрібно поставити в реченні (розділові знаки пропущено)

А.      Перемелеться лихо добро буде.

Б.       Вовка боятися в ліс не ходити.

В.      Раніше встанеш більше діла зробиш.

Г.       Сказано велика птиця горобець.

Д.      Любиш їздити люби й сани возити.

7. Складним з різними типами синтаксичного зв’язку (сполучниковим і безсполучниковим) є речення

А.       Демократія тим і добра, що при ній не держава руйнує людину, а людина будує державу і саму себе.

Б.        Пігмей бажа високим буть на зріст, порядним хоче виглядати злодій, завжди злочинець – на ділах добродій.

В.        Преславне українське слово звучить у серці у моїм, бо мова – хліб, а не полова: я чув її із уст батьків.

Г.        Шануймося, бо одна у нас усіх Україна й життя у кожного одне!

Д.        Ніколи я не знав, як тяжко жить без солов'я, що в пісні аж тремтить тільцем своїм маленьким.

8. З’ясуйте, який вид підрядного речення можна приєднати до поданого головного

Головне речення                                           Підрядне речення

1 Це не те місце...                                       А з’ясувальне

2 Степан відчув...                                       Б означальне

3 ... але дівчина не здавалася.                     В обставинне умови

4 Це трапилося тоді...                                       Г обставинне допустове

                                                                            Д обставинне часу

9. Установіть відповідність Вид підрядного речення	Приклади
1.                  означальне 2.                  з’ясувальне 3.                  обставинне причини 4.                  обставинне місця	А.     Мені було байдуже, де вони отримували цю інформацію. Б.      Туди, де образи кохані, душа окрилена летить. В.     Ясени, ясени, бачу вас за селом край дороги. Г.      Вогонь був таким, що в повітрі снаряди зустрічалися зі снарядами. Д.     Прокинувся від того, що в хаті стало видно, як удень.
10. Установіть відповідність між складнопідрядними реченнями та видами їх підрядної частини Вид підрядного речення 1.                 обставинне умови 2.                 обставинне наслідку 3.                 обставинне мети 4.                 обставинне місця 5.                 з'ясувальне	Приклади А.     Я чув, як дихав сонний ліс у прохолодному тумані. Б.      Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була. В.     Якби мені сила та воля, жив би без горя. Г.      Соборна Вкраїно, всі храми твої відбудуєм, щоб лунами дзвонів сягнути духовних вершин. Д.     Україна моя починається там, де доля моя усміхається. Е.      Людина прагне до щастя одвічно, як ріки в долини. Ж.    Теплий туман слався по полю й наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому.

Складносурядне речення
Складнопідрядне речення
Безсполучникове речення

УКРАЇНСЬКА МОВА. СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ

Види складних речень

Завдання та вправи для самоконтролю

1. Зіставте речення, поясніть спільні та відмінні їх риси.

1. Добро і краса житимуть вічно. 2. Я вірю, що добро і краса житимуть вічно. 3. Я вірю: добро і краса житимуть вічно. 4. Краса безсмертна, і добро житиме вічно.

2. Випишіть із поданих речень складні, визначте граматичні основи, кількість частин. Поясніть художньо-виражальні засоби поетичної мови.

1. Не повернуть козаки з походу, Не заграють сурми на зорі... Будуть вік стояти біля броду Посивілі верби-матері. 2. Я хотів би, як ти, прожити, щоб не тліти, а завжди горіть... 3. Я для тебе горів, Український народе, Тільки, мабуть, Не дуже яскраво горів. 4. Ображайся на мене як хочеш, і презирством убий мене — Все одно я люблю твої очі і волосся твоє сумне. 5. Коли б я вірить став у Бога, То Бог на тебе схожим був. 6. І будеш ти у кожному диханні, і будеш ти навіки при мені Гасить зірки очима на світанні, Палить мене в безжальному вогні. 7. О жорстока! Щастя хоч краплину В душу мою змучену згуби — Полюби і зрадь через хвилину, Та хоч на хвилину полюби! (З тв. В. Симоненка)

3. Серед поданих речень знайдіть складносурядні, аргументуйте рішення.

1. Останній сніг приречено білів, Струмочок перший жебонів у тиші, І урочистий клекіт журавлів Стояв до ранку в зорянім узвишші. 2. І віє з лугу смутком голубим, І лист упав, І це уже — навіки. 3. На екрані синього вікна ніч цвіте зірками голубими (З те. М. Луківа). 4. Хліб і сіль для друга й брата, а для ката — грім (Б. Коломієць). 5. То сонце усміхнеться нам крізь хмари, то дощик рясно землю полива (Г. Чубач). 6. Ще молоко на губах не обсохло, а він женитися надумав (Народна творчість).

4. Серед наведених речень знайдіть такі, у яких між сурядними реченнями кома не ставиться. Назвіть усі пунктограми.

1. Де-не-де біля ярів синіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець (М. Стельмах). 2. В лісі озиваються співи солов'їні і всі голоси весняної ночі. 3. Мавка, зачарована, тихо колишеться, усміхається, а в очах якась туга аж до сліз... 4. По білих снах рожевії гадки легенькі, гаптували мережки, і мрії ткались золото-блакитні, спокійні, тихі, не такі, як літні... 5. Ронила сльози дрібнії, збирала в кінви срібнії... 6. Як солодко грає, як глибоко крає, розтинає білі груди, серденько виймає (3 тв. Лесі Українки).

5. Визначте серед наведених речень складні з підрядними з'ясувальними, поясніть розділові знаки.

1. Про нас думають, виходячи з того, що ми робимо, який маємо вигляд, що ми кажемо і як ми це кажемо. 2. Грецький філософ Геракліт якось сказав своїм учням, що все змінюється, окрім закону змін. 3. Відчуття власної значущості є однією із тих рис, яка відрізняє людину від тварини. 4. Єдиний спосіб на землі вплинути на іншу людину — це говорити про те, чого вона хоче, і навчити її, як здобути бажане. 5. Якщо ви хочете мати однодумців, ставтесь із співчуттям до думок і бажань інших. 6. Ніколи не кажіть людині, що вона помиляється. 7. Робіть так, щоб те, на що ви спрямовуєте людей, здавалося їм нескладним. (За Д. Карнегі)

6. Перекладіть текст українською мовою. Поясніть розділові знаки у складних реченнях з підрядними означальними та з'ясувальними.

У большинства из нас довольно высокое мнение о своей личности, какой та является сейчас. Но через сорок лет, возможно, будем смеяться над тем, какие мы сейчас. Элберт Хаббард сказал: «Каждый человек хотя бы в течение пяти минут в день бывает набитым дураком. Мудрость состоит в том, чтобы не превышать этот предел. Зачем ждать, чтобы враги критиковали нас или нашу деятельность? Давайте станем для себя самым суровым критиком» (ЗаД. Карнегі).

7. Схарактеризуйте складні речення з підрядними місця та часу, поясніть пунктограми.

1. Де кров текла козацькая, трава зеленіє (Т. Шевченко). 2. Лесі Українці було тринадцять років, коли вона надрукувала в журналі свій перший поетичний твір (3 журналу). 3. Хмельницький відновлює український політичний організм там, де він давно перестав існувати, створює могутнє високоорганізоване військо. 4. У час, коли більшість масових повстань у Європі Нового часу зазнали поразки, Велике Українське повстання 1648 р. перемогло (3 тв. О. Субтельного). 5. А він пригадує село, в садку налиті сонцем сливи, там, де дитинство протекло. 6. Туди, на залиту вогнем Україну, летить моє серце, летить (З тв. В. Сосюри).

8. Знайдіть складні речення з підрядними способу дії, ступеня, порівняння.

1. Зло нічого не дає, крім зла. Вмій прощати, як прощає мати. За добро добром спіши воздати — мудрість завше доброю була (М. Луків). 2. Хай спогади линуть за вітром, немов голубі пелюстки (М. Рильський). 3. І світлість звуків, мов роса на землі. І синя тінь, мов тон віолончелі (М. Бажан). 4. Ненависть воюючих була такою великою, незліченні маси обох сторін так пристрасно жадали загибелі одна одній, убитих було так багато, що смерть часом ніби відмовлялась приймати загиблих (О. Довженко). 5. На плесі вода така темна, ніби на чорному камені настояна (М. Стельмах).

9. Серед поданих речень знайдіть складні з підрядними причини.

1. Витри піт солоний із чола І трудись, забувши про утому, Бо людина ціниться по тому, Чи вона зробила, що могла. 2. Приїжджайте частіше додому, Щоб не мучила совість потому. Бо не вічні ні батько, ні мати, Завтра можете їх не застати. 3. Суть дружби є самопожертва, тому й нелегко другом буть (3 тв. М. Луківа). 4. Що ти любиш мене та жалуєш, від того і я така веселенька (Г. Квітка-Основ'яненко).

10. Допишіть пропущену частину складного речення з підрядним мети.

1. Щоб рибу їсти... (треба в воду лізти). 2. Щоб здобути справжню незалежність.... 3. Для того щоб тебе поважали.... 4. Щоб бути загартованою людиною, слід.... 5. Щоб стати вчителем, необхідно... .

11. Серед поданих речень знайдіть складні з підрядними допустовими. Поясніть їх стилістичні особливості.

1. І куди б не вертався мій шлях, У якій би не був далечіні, Серцем я у лугах і степах — На Вкраїні, на милій Вкраїні. 2. Рубінові ґрона обтяжують віти, Колише калину малиновий вітер. 3. Таку тебе запам'ятав, Таку тебе люблю і нині, Дарма, що зморшки час поклав І притуманив очі сині (З тв. М. Луківа). 4. У які б краї не водили мене нескінченні дороги — звідусіль вабив і кликав до себе ласкавий голос Росі — річки дитинства мого, милого й далекого (Г. Сіра). 5. Хоч ми собі брати, але наші кишені не сестри. 6. Хоч на споді лежатиму, та у вічі плюватиму (Народна творчість).

12. Накресліть моделі складнопідрядних речень, визначте типи підрядних.

1. А через рік померла удова. Зосталась хата і городу латка, І на могилі — квіти і трава, І честь, яку не зрадила солдатка. 2. Неначе тіло без душі, Оселя, де немає жінки. 3. Вона мене навідує щоніч, Як не хитруй — нічого не сховати. Стоїть за крок і не відводить віч, і не збагнеш, Вітчизна то чи мати (3 тв. М. Луківа). 4. А цей ночами все сичить і свище, хоч вже перетворивсь на порошок: — Чого могила у сусіда вища і домовина довша на вершок?.. (В. Симоненко).

13. Знайдіть складні речення з підрядними умовними.

1. Коли є до чого жагота, то кипить у руках робота. 2. Як будеш з правдою кохаться, то не будеш паном зваться. 3. Коли дихнуть усі люди, то вітер буде. 4. Безглуздо керувати іншими, якщо не вмієш керувати собою. 5. Якби не було «якби», то кожен був би досконалий. 6. Тоді ціну йому знаєш, як його втрачаєш. 7. Хто хоч один раз украде, той назавжди злодієм стає. 8. Побить, то й аби-хто знайдеться, от інше діло — пожаліть (Народна творчість).

14. Знайдіть складнопідрядні речення з підрядними наслідковими та підрядними мети. Обґрунтуйте рішення.

1. Я воскрес, щоб із вами жити Під шаленством весняних злив. 2. І хочеться бути дужим, І хочеться так любить, щоб навіть каміння байдуже Захотіло ожити і жить! З. І наша юність буде хай такою, Щоб їй ніхто не заздрити не міг! 4. Виніс край мій жорстоку муку, Щоб сьогодні ожив твій край. 5. Світ зігрів він своєю любов'ю, Переміряв шляхи вікові, Щоб ніколи конвалії кров'ю Не ридали ніде в траві (З тв. В. Симоненка). 6. Місяць, підводячись вгору, пірнає в загустілу хмару так, що видніється лише срібний край (М. Стельмах). 7. Листя горобини з зеленого стало жовтим, так що його важко було відрізнити від ягід (В. Гжицький).

15. Випишіть речення із супідрядністю, а потім —з послідовною підрядністю. Поясніть усі пунктограми.

1. Ні перед ким не станеш спину гнути,

Не віддасися ворогу в ясу,

Якщо ти зміг, товаришу,

збагнути свого народу велич і красу.

2. Хто тебе любов'ю обікраде,

Хто твої турботи обмине,

Хай того земне тяжіння зрадить

І з прокляттям безвість проковтне.

3. Як хороше радіти без причини,

Коли на місто сутінь опада,

І чується, як тихо, безупинно

Дзюрчить у стоки весняна вода.

4. Ти не можеш мене покарати

Блискавками з-під милих брів,

Бо тебе я навіки втратив

Ще до того, як вперше стрів

(3 тв. В. Симоненка).

16. Знайдіть безсполучникові складні речення, поясніть розділові знаки.

1. Гляди, не забудь: людиною будь! 2. Не всяка стежечка без спориша, не в кожної людини добра душа. 3. Вік прожить — не поле перейти. 4. Хлопці б'ються чорт зна за що: хоч красива, та ледащо. 5. Рідної матері слівце — як літнє сонце: бо хоча й єсть на світі хмарненько, а все-таки від нього тепленько. 6. Закинь назад — попереду знайдеш. 7. Є — слово, як мед солодке; нема — слово, як полин гірке. 8. Земля наша мати: всіх зрівняє і помирить (Нар. творчість).

17. Поясніть розділові знаки у безсполучниковому складному реченні.

1. Тут, за хатою на осонні, росли вишні вздовж дерев'яної огорожі, за ними купчилися кущі малини та смородини. 2. Зима притрусила землю пухнастим снігом, дуби-велетні позодягалися у сиво-золоті кожухи, берези стоять непогасними свічками, стовбури грабів чорні, ...грона калини мерехтять рубіновою кров'ю, снігурі жаристо квітнуть на кущах, сяє соснова глиця, вітер дихає шпарким морозцем (3 тв. Є. Гуцала). З. У ново побудовану хату насамперед вносять ікони і вішають їх у красному куті; під ними, на покутті, ставлять діжу; на стіл кладуть хліб із сіллю (Г. Вулашев). 4. Прикмети ясної сухої погоди: вночі було тихо, вранці піднявся вітер, вдень він посилився, в надвечір'я стих (Нар. прикмети). 5. Ніхто не знає: тільки баба та вся громада, тільки сич та сова, та людей півсела! 6. Менше говори — більше почуєш (Народна творчість).

18. Накресліть моделі безсполучникових складних речень. Поясніть смислові відношення між частинами.

1. А може, в цьому й є моя сміливість: Палити серце в хуртовині сніжній, купати душу у холодній зливі. 2. На жовтій квітці декілька краплин — Ясне вино на золотавім лезі (3 тв. О. Теліги). 3. Дзвенить у зорях небо чисте, Палає синім льодом шлях (Д. Павличко). 4. Яка ж хмільна відрада — Іти назустріч дням і знать: Мине печаль і знада, Покосом ляже сіножать (Ю. Клен). 5. Любім життя, топчімо зелен-ряст. Усім живим уміймо дорожити І пам'ятаймо: живемо лиш раз, Удруге нам на цій землі — не жити. 6. Пелюстка кожна повна музики: Квітує сад. 7. Матері переходять в пам'ять — Не лишають по смерті нас (3 тв. М. Луківа).

19. Перебудуйте речення так, щоб вийшли безсполучникові складні конструкції.

1. Він зрозумів, що життя дається лише один раз і двічі молодим не бути. 2. Золотіє вечірня тополя, Й дивним світлом горять небеса, Покотилась зоря, мов сльоза, У долоні пшеничного поля. 3. Доброта — це наче руки мами, на яких тримається життя (3 тв. М. Луківа). 4. Якщо раніше встанеш, то більше діла зробиш. 5. Наука вчить багато, а життя — ще більше. 6. Найшла коса на камінь, бо коса не втне, а камінь не подасться! (Народна творчість)

20. Знайдіть складні речення з різними видами зв'язку, поясніть розділові знаки.

1. Моя осіння туга, лагідна і ніжна, Крізь срібло згаслих вечорів пливе, Як лебідь білосніжний, У смутку тихому покинутих ставків (Ю. Клен).

2. Не Лев, а Діва — наш відвічний знак. Не гнів, а ніжність — наша вічна сила (О. Теліга). 3. Воно мало жорсткі риси побіля вуст і біля очей — таке обличчя намалював би старовинний художник на дубовій дошці, зображуючи Богоматір чи святу; материна голова якраз затуляла сонце, і його проміння, іскрячись у розмаяних чорних косах і обертаючи їх на яскраві, такі прозорі срібні волоконця, творило довкола материної голови мерехтливий німб (Є. Гуцало). 4. А встане сонце із огнистих плес, Заллє проміння землю світанкову, Й зірки додолу спустяться з небес І на людей обернуться ізнову (М. Луків). 5. Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, Махнула рукою- — злетіли увись рушники. «Лишайтесь щасливі!» — і стала замисленим полем На цілу планету, на всі покоління й віки (Б. Олійник).

21. Поясніть розділові знаки у складних реченнях із різними видами зв'язку.

1. Безумовною рисою психічного укладу українця є емоціоналізм і сентименталізм, чутливість та ліризм; найяскравіше виявляються ці риси в естетизмі українського народного життя і обрядовості; ... одним з боків емоціоналізму є і своєрідний український гумор, що є одним із найбільш глибоких виявів «артистизму» української вдачі (Д. Чижевський). 2. Важливо, який ти насправді, а не за кого тебе вважають. 3. Люби мене в середу, а в неділю, як приберуся, то, може, на тебе й не подивлюся. 4. Найнявся — продався: скажуть дверима скрипати, то і скрипай (Народна творчість).

22. Перепишіть, розставляючи коми між частинами складносурядних і складнопідрядних речень.

1. Бринять живою радістю ліси як ранок спалахне на небокраї як сонце огняне завісу піднімає із їх первісної і чистої краси (В. Симоненко). 2. Із поля дівчина утомлена прийшла і хоч вечеряти дбайлива кличе мати за сапку — і в квітник де рожа розцвіла. 3. Та знай що тільки тут де невгамовний труд землі насиченій родюче лоно ранить доспіють ягоди і радощі постануть. 4. Той хто любить паростки кленові хто діброви молоді ростить сам достоїн людської любові бо живе й працює для століть! (З тв. М. Рильського) 5. Нехай серця не знають супокою хай обганяють мрії часу біг і Наша юність буде хай такою щоб їй ніхто не заздрити не міг! (В. Симоненко). 6. Коли набирають стяги епохи вітру нового і висоти думай що світ змінити хоч трохи повинен і ти (Д. Павличко). 7. Треба докласти всіх зусиль щоб перетворити оточення на ліпше якщо воно відстале або ж самому дорівнятися йому якщо відстав сам (О. Гончар). 8. Люди зрозуміли що якщо вони добре працюватимуть то щось зароблять (Гр. Тютюнник).

23. Розставляючи пропущені розділові знаки, перепишіть речення зі сполучником і (й) у такій послідовності: а) складносурядні речення; б) складносурядні речення зі спільним словом або спільною підрядною частиною; в) прості речення з однорідними присудками.

Уставте, де потрібно, пропущені літери, апостроф, розкрийте дужки.

1. Ущухнуло море і хвилі вляглися (Є. Гребінка). 2. На очах згорталося листя вільхи і вис.хала, мов на в...летенс...кій черені, висока болотяна трава (Ю. Збанацький). 3. Сонце йому отьмар...лось і світ пот...манів (С. Васильченко). 4. Пригадалось малярство мрії і з нутра стала підійматись якась могуча міцна сила (С. Васильченко). 5. Ось ранок синім возом їде і сонця сніп в с.ло в...зе (Б.-І. Антонин). 6. Саме тут на біл...ватому обрії неба виник із темної пелени Дніпра Монастирс...кий острів і проти нього над скелями Дніпра визначилась біленька хатина старого Глоби (А. Коптілов). 7. Вже червоніють помідори і ходить осінь по траві (М. Рильський). 8. Вітер стих і чистий свіжий сніг сріблом сяяв під блакитним наметом неба (М. Коцюбинський). 9.Зараз тільки сухе бадил...я стовбурчилось на городі та стр...міло соня...ничиння (О. Довженко). 10. Повертає хлопець голову і на одному з сухих д...рев бачить наряджену в шовк і дорогий оксамит з (синьо) зеленими переливами пташку (Ю. Збанацький). 11. Ось лапата рука зач...пила його за голову й зразу обтрусило всього снігом (Панас Мирний). 12. За хвилину двері рвучко ро...чахнулися і на порозі з...явився д...ректор (Ю. Смолич). 13. Зв...ртаємо на вулицю з трамвайною колією і нас наздог...няє вантаж...вка (В. Шевчук). 14. Від куща падає тінь і розсіваються приємні запахи (У. Самчук). 15. Ч...рне ворон...я сідало гр...мадами на сніг і знов здіймалося з місця (М. Коцюбинський). 16. Потім почали т...кти річечки по вул...цях і стала парувати земля на сонечку (В. Винниченко). 17. Нове століт...я вже на видноколі і час новітню створює красу (Л. Костенко). 18. Кружляє листя і не чутно кроків (Л. Костенко).

24. Знайдіть підрядні частини складних речень, визначте їх тип, підкресліть сполучники або сполучні слова, якими вони приєднуються до головних частин. Поясніть розділові знаки.

1. Сталося щось таке, чого не могло статися (В. Козаченко). 2. Пані така, що й одпочити не дасть (Марко Вовчок). 3. Чоловік дав задаток, розказав, куди завезти ялинку, і пішов (М. Коцюбинський). 4. І вечірнє сонце вдарило раптом у наші вікна, які зовсім не були зачинені віконницями, і поранило їх (В. Шевчук). 5.І стежечка, де ти ходила, колючим терном поросла (Т. Шевченко). 6. Як я люблю оці години праці, коли усе навколо затиха під владою чаруючої ночі! (Леся Українка) 7. Де колись був перелаз через старий тин, тепер там стояли нові тесові ворота (І. Нечуй-Левицький). 8. Вона все співала та співала, доки не сховалась на леваді у вербах (І. Нечуй-Левицький). 9. Спочатку я просто жахався цієї картини, а потім — поволі звик, як солдат на війні звикає до грому гармат (О.Довженко). 10.І неминуче впало так раптово, що вже не стало ні турбот, ні спогадів, ні суєти (М. Важан). 11. Уночі Андрій довго не міг заснути, бо в хаті було видно

од великих зірок на небі і густо пахло холодною м'ятою (Г. Тютюнник). 12. Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці (М. Коцюбинський). 13. Якби-то далися орлинії крила, за синім би морем милого знайшла (Т. Шевченко). 14. Хазяйка, хоч було тепло, напинала на плечі кожух (М. Коцюбинський).

25. Поясніть наявність або відсутність ком між сполучниками сурядності і сполучниками підрядності, а також між двома підрядними сполучниками у складних реченнях.

І.1. Тепер поле все ширше розкривало свої рамена, все далі розстеляло свою одежу, і, коли він зійшов на горбок, перед ним встали в повній красі всі ниви, зелена пляма, низької луки, далека смужечка лісу (М. Коцюбинський). 2. Тулячись спинами до самих бур'янів, ми боком проходимо повз діда і, як тільки минаємо його, щодуху біжимо (В. Нестайко). 3. Кашляв він так довго й гучно, що, скільки ми не старалися, ніхто не міг його як слід передражнити (О.Довженко). 4. Мені, мабуть, не докучить нагадувати, що, хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього (М. Рильський).

II. 1. Мій біль бринить, зате коли сміюся, то сміх мій рветься джерелом на волю! (О. Теліга) 2. І весна йому теж здається дівчиною, але коли веселка живе на хмарі, то весна ходить по землі (М. Стельмах). 3. У цей час мати вже не знала колишніх злиднів, бо хоч від старшого сина вона ще й не мала допомоги, але зате Андрій тепер кожного місяця приносив їй той чи інший заробіток (М. Хвильовий). 4. Сідати на стілець не хотілося, бо якщо його стануть допитувати (про що? про що?), то вже неодмінно посадовлять на стілець і примусять сидіти довго-довго, велітимуть думати, зважувати (П. Загребельний). 5. Нічна пригода була настільки неймовірна, що коли я вранці прокинувся, то навіть подумав спершу, чи не приснилося то мені (В. Нестайко).

26. Перепишіть, розставляючи пропущені розділові знаки. Укажіть на можливу варіантність у вживанні коми, тире або крапки з комою; обґрунтуйте свою точку зору. Вставте, де потрібноп пропущені літери, апостроф, розкрийте дужки.

Розставання

На самій вершині Беєвої гори Тимко та Орися зупинилися і якось (не) змовляючись повернулися обличч.. .м до села що лежало біля їхніх ніг покрите (світло) сизим серпанком. Довго дивилися (в) низ (не) проронивши (не, ні) слова, — там пройшло їхнє дитинство там жили їхні батьки і діди там родилася їхня любов там спіткала їх р.. .злука а тут на вершині гори під ясним небом на зелених роздол...ях пахучого степ... біля рідного порог... — хто ж знає і хто передбачить, — може із цією р...злукою вмирає і їхня любов?

— Тимку я тебе любит...му з усіх доріг виглядатиму, — тихо проговорила Орися ніжно беручи його за смуглу таку дорогу і милу їй руку на долоні якої як заклепки на плугові виблискували мозолі. — Буду день і ніч долю просити щоб ти живим зостався. А не дай Бог чого — і моє життя пропаще. Більш у світі я вже нікого не полюблю. Він у знак вдячності обняв її за плечі і поцілував між брови але дивне і якесь (не) сподіване почут...я оволоділо ним — почут...я якого він ніколи в собі не підозрював і навіть не міг пр...пустити що воно могло народитися в його душ... . Він відчував що від оцієї хвилі на оцьому самому місці вона вже зробилася для нього чужою що вони зараз розлучат...ся і вона буде жити якимось своїм (не) відомим для нього жит...ям а він буде жити своїм і що на відстані навряд (чи) зможуть вони перемовлятися серцями так як би при тій умові коли б вони були разом. І хто знає чи зрозуміють вони один одного відділ...ні безмежними просторами долі чи залишит...ся між ними той пал що живив їхні почут...я одне до одного чи затухне загасне замре витравит.. .ся часом війною горем і нещастям.

27. Виділіть частини безсполучникових складних речень, визначте смислові зв'язки між ними, поясніть розділові знаки.

1. Брати мої, нащадки Прометея! Вам не орел розшарпав груди горді — бридкі гадюки в серце уп'ялись (Леся Українка). 2. Не кожному в руки щастя йде — від багатьох воно тікає (Г. Тютюнник). 3. Прийде вечір — усі вулиці в селі аж гудуть піснями (С. Васильченко). 4. Час твій прийде з долею битися — сон пропаде (Леся Українка). 5. Ударили козаки веслами у воду — одскочив дуб од берега (А Коваль). 6. Продержало з тиждень морозом — земля заклякла, як кістка (Панас Мирний). 7. Гляне— холодною водою обіллє (Марко Вовчок).

28. Перепишіть, уставляючи, де потрібно, пропущені літери, апостроф, розкриваючи дужки. З'ясуйте, до яких правил про розділові знаки в безсполучникових реченнях дібрано цей ілюстративний матеріал.

1. Синички (з) ранку пищать — чекай (у) ночі мороз... 2. Мало сніг... на гілках дерев — улітку не буде ані грибів, ані ягід. 3. Березень сухий та мокрий май — буде каша й к...р...вай. 4. Береза раніше вільхи листя ро...пустить — літо буде сухим. 5. 3...явилися опеньки — літу кінець. 6. (У) ночі, ближче до ранк..., сильно мерехтять зорі — погода змінит...ся. 7. Перший день баб...ного літа (14 вересня) ясний та теплий — осінь буде теплою (Народна творчість). 8. Пан гуляв у себе в замку — у ярмі стогнали люди. 9. В мужика землянка вогка — в пана хата на помості. 10. У мужички руки чорні — в пані рученька тендітна (Леся Українка).